ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 161/14088/17
провадження № 51-3031км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
засуджених ОСОБА_1,
ОСОБА_2 ,
захисника Коренги В. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017030010003239 від 11 липня 2017 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Звиняче Горохівського району Волинської області, мешканця АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 187 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця села Яришів Могилів-Подільського району Вінницької області, мешканця АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 187 КК,
за касаційними скаргами заступника прокурора Волинської області та захисника Коренги В.А., що діє в інтересах засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2017 року та вирок Волинського апеляційного суду від 20 березня 2019 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 186 КК та призначено кожному з них покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у відкритому викрадені чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, з проникненням у приміщення за наступних обставин.
ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, о 8 год 20 хв 11 липня 2017 року, зайшовши в робочий час до приміщення офісу "Швидко Гроші" Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", що знаходиться по вулиці Сенаторки Левчанівської, 13 в місті Луцьку, застосувавши до менеджера ОСОБА_3 сльозогінний аерозоль, почав здавлювати шию потерпілої та затуляти їй рота, чим заподіяв їй легких тілесних ушкоджень.
Після чого, ОСОБА_2, увійшовши до вищезазначеного приміщення та проникнувши за відгороджену частину кімнати, куди доступ відвідувачів заборонено, де розташовувався сейф, із використанням ключа, відкрито заволодів грошовими коштами, які перебували у сейфі, на суму 19 100 грн та майном - відео реєстратором, що знаходився на полиці, вартістю 1415 грн, заволодівши чужим майном на загальну суму 20 515 грн.
Вироком Волинського апеляційного суду від 20 березня 2019 року вирок суду першої інстанції в частині кваліфікації дій засуджених скасовано та ухвалено новий вирок, яким, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 187 КК, та призначено кожному з них покарання, із застосуванням статті 69 цього Кодексу, у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
В решті вирок суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор не погоджується з вироком апеляційного суду з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного засудженим покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених внаслідок м`якості, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд, змінивши кваліфікацію дій засуджених, при цьому не виклав у своєму рішенні формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним та належним чином не мотивував своє рішення про виключення з обвинувачення кваліфікуючої ознаки "проникнення у приміщення". Поміж іншого, призначене засудженим покарання із застосуванням положень статті 69 КК, є надто м`яким та неспіврозмірним тяжкості вчиненого ними злочину, що призвело до їх безпідставного звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Захисник у поданій скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, постановлених відносно його підзахисних, з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особам засудженого внаслідок суворості, просить судові рішення змінити.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що, в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 міститься склад злочину, передбачений частиною 2 статті 186 КК, а тому погоджуючись з місцевим судом в частині кваліфікації дій засуджених як грабіж, вважає необґрунтованим визнання доведеною кваліфікуючу ознаку "проникнення до приміщення".
Апеляційний суд, на думку скаржника, усуваючи неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, допустився помилки, перекваліфікувавши дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на розбій.
У запереченнях захисника на касаційну скаргу прокурора висловлена позиція щодо її безпідставності та необґрунтованості. Зазначено, що вирок апеляційного суду містить докладний опис обвинувачення, мотивування відсутності кваліфікуючої ознаки - проникнення у приміщення, та застосування статей 69 та 75 КК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Гошовська Ю.М. вважала, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок апеляційного суду скасуванню з підстав викладених у скарзі, натомість заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника Коренги В.А.
Захисник Коренга В.А. висловився проти задоволення касаційної скарги прокурора та просив задовольнити його касаційну скаргу у повному обсязі.
Засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали касаційну скаргу захисника Коренги В.А., подану в їх інтересах.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, засуджених та їх захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог статті 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У поданих на адресу суду касаційних скаргах прокурор та захисник оскаржують, у тому числі, правильність кваліфікації дій засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з огляду на врахування/неврахування судами попередніх інстанцій кваліфікуючої ознаки "проникнення у приміщення" та "насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого".