Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 698/845/16-к
провадження № 51-10478 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Марчук Н.О., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Цигана Ю.В.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Катеринопільського районного суду Черкаської області від 23 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 14 вересня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120162501780000205, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Катеринопіль Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого за вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 10 липня 2015 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік; за вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 березня 2017 року за ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Катеринопільського районного суду Черкаської області від 23 травня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та за вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 березня 2017 року, визначено остаточне покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.
На підставі статей 71, 72 КК України за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 10 липня 2015 року у виді позбавлення волі на строк 1 місяць, визначено остаточне покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк перебування його під вартою з 23 березня 2017 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року до дня набрання вироком законної сили - з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 30 квітня 2016 року близько 18:20, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючись корисливим мотивом, шляхом вільного доступу зайшов на територію домоволодіння АДРЕСА_2, звідки умисно, повторно, таємно викрав два чавунні колосники, та пішов до виходу з території вищезгаданого домоволодіння. Однак ОСОБА_1 не довів свого злочинного умислу до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був помічений ОСОБА_2, який його окликнув, а тому, втікаючи, викинув колосники, та згодом був затриманий працівниками поліції.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 14 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на вирок місцевого суду задоволено частково.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк перебування його під вартою з 21 червня 2017 року по 23 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про зміну судових рішень у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. При цьому посилається на ту обставину, що суди, зараховуючи йому у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення, застосували положення ч. 5 ст. 72 КК України у редакції, яка не підлягала застосуванню. Просить зарахувати у строк покарання строк перебування його під вартою на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 22 березня 2017 року по 14 вересня 2018 року.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.
У судовому засіданні засуджений підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити. Прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги засудженого.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Висновок суду про доведеність винуватості та кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у касаційній скарзі засудженим не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Призначене засудженому покарання відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів, справедливим і таким, що не суперечить ст. 65 КК України.
На переконання колегії суддів, визначене судом покарання ОСОБА_1 з огляду на вимоги ст. 50 КК України узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність, відповідає основній його меті як заходу примусу.
Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про неправильне застосування судами закону України про кримінальну відповідальність, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення" від 18 травня 2017 року №2046-VIII (далі - Закон № 2046-VIII), що набрав чинності 21 червня 2017 року, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими в ч. 1 ст. 72 КК України.
Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції зарахував ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з моменту фактичного затримання - з 22 березня 2017 року по 20 червня 2017 року включно відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року - з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі до набрання вироком законної сили, тобто застосував положення ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII.