Постанова
іменем України
27 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 219/11224/16-к
провадження № 51-6760км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Гладкого О.Є.,
представника потерпілої адвоката Гуревича М.Г.
(в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги заступника прокурора Донецької області та потерпілої ОСОБА_1 на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 4 квітня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050150003309, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 грудня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки і покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цим же вироком ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 11180 грн 29 коп. та на відшкодування моральної шкоди 150000 грн, а в решті в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 відмовлено.
Також вирішено питання щодо речового доказу та процесуальних витрат.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 4 квітня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 змінено, ухвалено вважати його засудженим за вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 грудня 2017 року за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки і покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 6 листопада 2016 року приблизно о 19-ій годині, керуючи автомобілем "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись із включеним ближнім світлом фар по вул. Некрасова в м. Бахмуті Донецької області в напрямку вул. Гаршина, в порушення вимог п.п. 12.3, 12.4, 12.9б) Правил дорожнього руху, перевищуючи швидкість руху в населеному пункті, побачивши пішохода ОСОБА_1, яка переходила проїжджу частину вул. Некрасова справа наліво відносно напрямку його руху, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості свого руху, аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду цього пішохода, внаслідок чого в районі перехрестя вулиць Некрасова - Шевченка скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, якій в результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі заступник прокурора Донецької області, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд порушив вимоги ст. ст. 407, 418, 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки судовим рішенням у формі ухвали, а не вироку змінив вирок місцевого суду в частині призначення додаткового покарання. Вказує, що призначаючи покарання, суд не врахував того, що ОСОБА_2 визнав себе винним лише у судових дебатах, частково відшкодував заподіяну шкоду, думку потерпілої, яка наполягала на призначенні суворого покарання.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_2 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає призначене ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК явно несправедливим внаслідок м`якості. Вказує, що судами не надано оцінки тому, що моральну шкоду ОСОБА_2 не відшкодував, а матеріальну шкоду відшкодував лише частково, протягом всього провадження не вчинив жодної дії, спрямованої на виправлення негативних наслідків, яких завдав вчиненням злочину. У зв`язку з цим потерпіла вважає, що щире каяття відсутнє. Крім того, зазначає, що висновок досудової доповіді помилково взято до уваги, оскільки не враховано поведінку ОСОБА_2 після вчинення злочину, дані про особу винного, який не працює, а також судом не було враховано ступінь тяжкості злочину та його наслідки - те, що вона на тривалий час втратила можливість працювати й утримувати себе та дитину, частково втратила працездатність і стала інвалідом.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Гладкий О.Є. повністю підтримав касаційну скаргу прокурора, а касаційну скаргу потерпілої - частково, просив ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Представник потерпілої - адвокат Гуревич М.Г. просив задовольнити касаційну скаргу потерпілої, а касаційну скаргу прокурора - частково, скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Гладкого О.Є., представника потерпілої - адвоката Гуревича М.Г., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а касаційну скаргу потерпілої слід задовольнити частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 433КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
У пунктах1 і 3 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 -414 цього Кодексу.
Доводи касаційних скарг прокурора та потерпілої про те, що призначене ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК є явно несправедливим внаслідок м`якості, колегія суддів визнає обґрунтованими.
Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Водночас, згідно зі ст. 75 КК в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Отже, визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.