Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 488/5414/14-ц
провадження № 61-8622св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - прокуратура Корабельного району м. Києва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, державного підприємства "Миколаївське лісове господарство",
відповідач 1 - Миколаївська міська рада,
відповідач 2 - ОСОБА_1,
відповідач 3 - ОСОБА_2,
третя особа 1 - ОСОБА_3,
третя особа 2 - Управління Держземагенства у Миколаївському районі Миколаївської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва в складі судді Безпрозванного В. В. від 26 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області в складі колегії суддів: Коломієць В. В., Довжук Т. С., Шолох З. Л. від 16 серпня 2016 року,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року прокурор Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, державного підприємства "Миколаївське лісове господарство" (далі - ДП "Миколаївське лісове господарство") звернулося до суду з позовом до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішень Миколаївської міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що пунктом 60 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради № 38/30 від 01 жовтня 2009 року ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за рахунок земель міста, не наданих у власність чи користування, орієнтовною площею 1 000 кв.м., з метою передачі її у власність, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 . У подальшому даний проект землеустрою пунктами 32, 32.2 розділу 4 рішення ММР № 47/51 від 25 червня 2010 року було затверджено та передано у власність ОСОБА_1 вищевказану земельну ділянку. На підставі вказаних рішень міської ради ОСОБА_1 було отримано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 904551 від 19 серпня 2010 року з кадастровим номером 4810136600:05:031:0048, який було зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011049800676.
01 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу № 2181, на підставі якого остання отримала державний акт про право власності на дану земельну ділянку серії ЯЛ № 611623 від 22грудня 2010року, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011049800984.
В ході проведення прокуратурою перевірки дотримання вимог земельного законодавства було виявлено, що відповідачем ОСОБА_1 в установленому законом порядку не було узгоджено з органом виконавчої влади з питань лісового господарства зміну цільового призначення земельної ділянки, проект відведення земельної ділянки Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства не погоджувався. Також, згідно з частиною четвертою статті 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації відсутня державна експертиза вказаного проекту землеустрою. На думку позивача, якщо зазначену земельну ділянку передано у власність ОСОБА_1 в порушення вимог чинного законодавства, то укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки та отриманий ОСОБА_2 на підставі цього договору державний акт на право власності на земельну ділянку вважається недійсним. А способом відновлення становища, яке існувало до вилучення земельної ділянки державного лісового фонду на користь відповідача є її витребування із незаконного володіння ОСОБА_2 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та у користування ДП "Миколаївське лісове господарство".
Посилаючись на викладене, позивач просив суд:
визнати причини пропуску позовної давності для звернення до суду поважними та поновити строк позовної давності;
визнати незаконним та скасувати пункт 60 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради № 38/30 від 01 жовтня 2009 року, за яким ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель міста, не наданих у власність чи користування, для будівництва індивідуального житлового будинку орієнтовною площею 1 000 кв.м. з наданням адреси: АДРЕСА_2 ;
визнати незаконним та скасувати пункти 32, 32.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради № 47/51 від 25 червня 2010 року, якими затверджено проект землеустрою та ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку за рахунок земель ДП "Миколаївське лісове господарство" для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, загальною площею 1 000 кв.м., про АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1 000 кв.м., кадастровий номер 4810136600:05:031:0048, по АДРЕСА_1, реєстровий № 2181 від 01 вересня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ласурія С. А.;
визнати недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт серії ЯЛ № 611623 від 22 грудня 2010 року на право власності на земельну ділянку площею 1 000 кв.м. по АДРЕСА_1, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011049800948;
витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1 000 кв.м., кадастровий номер 4810136600:05:031:0048, по АДРЕСА_1, вартістю 206 470 грн. у власність держав в особі Миколаївської обласної державної адміністрації з передачею в користування ДП "Миколаївське лісове господарство".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2016 року визнано поважними причини пропуску позовної давності та поновлено прокурору Корабельного району м. Миколаєва строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом. Позов задоволено. Визнано незаконними та скасовано: пункт 60 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради № 38/30 від 01 жовтня 2009 року, пункти 32, 32.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради № 47/51 від 25 червня 2010 року. Визнано недійсними: договір купівлі-продажу земельної ділянки від 01 вересня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також виданий ОСОБА_2 державний акт від 22 грудня 2010 року. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 спірну земельну ділянку у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та у користування ДП "Миколаївське лісове господарство". Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що перебіг строку позовної давності за вказаними вимогами почався з серпня 2014 року, тобто з часу, коли державний орган дізнався про порушене право. Передача земельної ділянки у власність ОСОБА_1 відбулася з порушенням встановленого законом порядку вилучення земель лісового фонду і зміною їх цільового призначення, без згоди на її вилучення землекористувача земельної ділянки ДП "Миколаївське лісове господарство". Оскільки ОСОБА_1 незаконно отримав у власність спірну земельну ділянку, без згоди на то власника землі, а тому він не мав права передавати її за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 .
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 16 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду зазначив про те, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив усі обставини, що мають значення для справи, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, та установивши, що спірна земельна ділянка, яка вибула з користування ДП "Миколаївське лісове господарство" та виключена зі складу земель лісового фонду протиправно через прийняття Миколаївською міською радою оскаржуваних рішень поза межами її повноважень, належить до земель лісового фонду та на час прийняття рішення про її відчуження перебувала в державній власності та вибула з володіння власника поза його волею, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для витребування земельної ділянки у відповідача ОСОБА_2 на підставі вимог статті 388 ЦК України у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та у користування ДП "Миколаївське лісове господарство".
Узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2016 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 16 серпня 2016 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій внаслідок невірного тлумачення положень статей 561, 267 ЦК України, безпідставно були визнані поважними причини пропуску прокурором позовної давності. Внаслідок невірного застосування положень статті 48 ЛК України суди, у порушення частини другої статті 59 ЦПК України 2004 року, дійшли до висновку про належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення на підставі недопустимих засобів доказування.
Відзив на касаційну скаргу до суду не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 488/5414/14-ц з Корабельного районного суду м. Миколаєва. Зупинено виконання рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2016 року до закінчення касаційного провадження.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Зазначену справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що відповідно до пункту 60 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради № 38/30 від 01 жовтня 2009 року ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель міста, не наданих у власність чи користування, для будівництва індивідуального житлового будинку орієнтовною площею 1 000 кв.м. по АДРЕСА_2 .
Відповідно до пунктів 32, 32.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради № 47/51 від 25 червня 2010 року затверджено проект землеустрою та ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку за рахунок земель ДП "Миколаївське лісове господарство" та споруд загальною площею 1 000 кв.м. по АДРЕСА_1 .
На підставі вказаних рішень міської ради ОСОБА_1 отримано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 904551 від 19 серпня 2010 року з кадастровим номером 4810136600:05:031:0048, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011049800676.
01 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ласурія С. А. за реєстровим № 2181.
На підставі вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_2 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 611623 від 22 грудня 2010 року, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №№011049800984.
Обґрунтовуючи позов, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка входила до складу земель лісового фонду.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.