Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 487/495/17
провадження № 61-15095св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва в складі судді Біцюк А. В. від 06 червня 2017 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області в склад колегії суддів: Серебрякової Т. В., Галущенка О. І., Лисенка П. П. від 17 липня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що з липня 2009 року ОСОБА_4 працювала продавцем продовольчих товарів в кіоску, який належить відповідачу. 19 травня 2016 року позивач написала заяву про звільнення за власним бажанням та оформила розірвання трудового договору у центрі зайнятості населення в присутності роботодавця. Проте, в день звільнення відповідачем з нею не було проведено повний розрахунок, а саме невиплачена заробітна плата за травень 2016 року у розмірі 4 140 грн та грошова компенсація за невикористані відпустки починаючи з 2009 року по 2016 рік. Посилаючись на викладені обставини та з урахуванням уточнених позовних вимог в частині розміру належних до виплати сум, позивач остаточно просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі за травень 2016 року в сумі 1 450 грн, грошову компенсацію за невикористані відпустки за період з 12 січня 2011 року по 19 травня 2016 року в розмірі 5 661 грн 50 коп. та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні за період з 19 травня 2016 року по 25 квітня 2017 року в сумі 13 154 грн. Крім того, просила суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 2 880 грн та судовий збір.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсацію за невикористані відпустки в сумі 5 661 грн 50 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 178,79 грн. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу в сумі 804 грн 58 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вини відповідача в неотриманні ОСОБА_4 нарахованої заробітної плати за травень 2016 року немає, та виходячи з цього, не вбачається порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача на отримання заробітної плати, а тому у задоволенні позовних вимог стягнення середнього заробітку за час затримки у виплаті заробітної плати вважає за необхідне відмовити. Оскільки відповідачем не доведено факту надання позивачу щорічних відпусток за період з 12 січня 2011 року по 19 травня 2016 року, суд стягнув компенсацію за невикористані відпустки в межах заявлених позивачем вимог в розмірі 5 661 грн 50 коп.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 17 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 3 937 грн 30 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що з урахуванням обставин справи, розміру спірних сум, частки задоволених вимог, тривалості порушення прав позивача, підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 середній заробіток в розмірі 3 937,20 грн.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2017 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 17 липня 2017 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила змінити зазначені судові рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та в цій частині постановити нове рішення, яким стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за травень 2016 року в сумі 643 грн 87 коп.
У решті вимог судові рішення до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є стаття (400 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд невірно встановив обставини в частині присутності ОСОБА_4 на роботі в день звільнення. Позивач довела належними та допустимими доказами, що в день звільнення вона була присутня на роботі. В свою чергу відповідач не довів належними та допустимими доказами, що в день звільнення він нарахував необхідні для виплати ОСОБА_4 суми. Таким чином, вимоги статті 116 КЗпП України носять зобов`язальний характер саме для роботодавця, а не працівника. А суди, невірно встановили обставини справи, порушивши вимоги цивільно-процесуального законодавства в частині оцінки доказів, поклавши цей обов`язок на працівника.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 487/495/17-ц з Заводського районного суду м. Миколаєва.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Зазначену справу передано до Верховного Суду.