Постанова
Іменем України
28 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 538/1166/17
провадження № 61-12375 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 21 березня 2019 року у складі судді Бондарь В. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, виселення.
Позовна заява мотивована тим, що з 21 липня 1994 року перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 27 січня 2014 року розірвано.
Зазначав, що на підставі рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 21 квітня 2016 року він є власником садибного (індивідуального) житлового будинку з господарськими побудовами та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 . Вказаний об`єкт нерухомого майна зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно 16 травня 2016 року.
Також вказував, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру на земельну ділянку він є одноосібним власником земельної ділянки для будівництва і обслуговування належного йому житлового будинку та споруд (присадибна земельна ділянка), кадастровий номер 5322681901:01:001:1263 . Зазначав, що вказану земельну ділянку отримав під забудову ще до укладення шлюбу з відповідачем з наміром разом зі своєю матір`ю, ОСОБА_3, побудувати будинок, для чого отримав дозвіл у виконавчому комітеті Вирішальненської сільської ради під забудову, а згодом самостійно побудував домоволодіння - житлове приміщення, сарай, льох та інші господарські будівлі за вказаною вище адресою.
Вказував, що витрати на будівництво спірного будинку поніс виключно він та його мати.
Вважав, що після розірвання шлюбу відповідач проживає в будинку без достатніх правових підстав, у зв`язку з чим підлягає виселенню.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд усунути йому перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні нерухомим майном - садибним (індивідуальним) житловим будинком з господарськими побудовами та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1, виселивши відповідача із належного йому будинку, в якому вона зареєстрована та проживає без достатніх на це законних підстав.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 21 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано встановленим фактом того, що спірний житловий будинок АДРЕСА_1 є спільним сумісним майном, набутим подружжям під час перебування у шлюбі, що виключає підстави для задоволення позову про виселення відповідача. Крім того, судом враховано, що ОСОБА_2 постійно проживає у спірному будинку, тоді як після погіршення взаємовідносин з дружиною та розірванням шлюбу, позивач у спірному будинку не проживає.
Посилання позивача на те, що відповідач не є власником житлового будинку та земельної ділянки, яка була надана йому під забудову до реєстрації шлюбу, суд визнав такими, що не свідчать про відмову відповідача від права власності на спірне нерухоме майно.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 травня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 липня 1994 року, який розірвано рішенням Лохвицького районного суду від 27 січня 2014 року. Судом встановлено, що отримавши у грудні 1993 року земельну ділянку, розміром 0,25 га, для будівництва індивідуального житлового будинку у с. Вирішальне Лохвицького району Полтавської області, саме будівництво було розпочате наприкінці весни 1994 року, а вже у липні 1994 року сторони уклали шлюб. Згідно з технічного паспорту, рік забудови спірного житлового будинку - 1999 рік. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказані обставини також встановлені рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 02 квітня 2016 року за позовом ОСОБА_1 до Вирішальненської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно, яким встановлено, що протягом з 1994 року по 1999 рік велось будівництво спірного будинку та господарських споруд і будівель; у 2009 році рішенням Вирішальненської сільської ради вказаному будинку було присвоєно адресу: АДРЕСА_1 . Вищевказані обставини позивачем спростовані не були, а тому, в силу частини четвертої статті 82 ЦПК України, доказуванню не підлягають.
Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно довідки Вирішальненської сільської ради в спірному будинку з 1997 року зареєстровані як позивач, так і відповідач. ОСОБА_2 разом з спільною з позивачем дитиною постійно проживає у будинку, що було підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та не заперечувалось сторонами. Разом з цим, після погіршення взаємовідносин з дружиною та розірванням шлюбу, позивач у спірному будинку не проживає.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що спірний будинок як в розумінні статті 22 КпШС України, так і згідно статей 61, 65 СК України є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а відтак сторони мають рівні права щодо володіння, користування та розпорядження останнім, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для виселення відповідача, як співвласника, з даного будинку.
Також суд звернув увагу на те, що пред`явленню даного позову передувало звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, до якого, зокрема, входить вказаний будинок, та інше рухоме і нерухоме майно. До даного часу спір про поділ майна судом не вирішено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 538/1166/17 із Лохвицького районного суду Полтавської області.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що спірний будинок будувався за його власні кошти та при сприянні матері, під час шлюбу будівництво сторонами не проводилось, право власності на останній він набув після розірвання шлюбу у травні 2016 року та зареєстрував його в передбаченому законом порядку на своє ім`я.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 21 липня 1994 року, який було розірвано рішенням Лохвицького районного суду від 27 січня 2014 року.
Від шлюбу сторони мають спільну дитину, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).
Згідно архівного витягу з протоколу засідання виконкому Вирішальненської сільської ради народних депутатів Лохвицького району Полтавської області від 10 грудня 1993 року № 12 ОСОБА_1 надано земельну ділянку, розміром 0,25 га, для будівництва індивідуального житлового будинку у с. Вирішальне (а.с.103-104).
Згідно довідки виконавчого комітету Вирішальненської сільської ради народних депутатів Лохвицького району Полтавської області від 21 квітня 1994 року № 407, ОСОБА_1 є забудовником (а.с. 7).
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, з 28 березня 2016 року земельна ділянка площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5322681901:01:001:1263, по АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с.14-18).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за позивачем 11 травня 2016 року на підставі рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 21 квітня 2016 року (а.с.19-21).
Станом на 28 вересня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за спірною адресою з 1997 року, що підтверджується довідкою № 1705, виданою виконкомом Вирішальненської сільської ради Лохвицького району Полтавської області (а.с. 6).
2. Мотивувальна частина