Постанова
Іменем України
22 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 189/1890/13
провадження № 61-27667св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, правонаступником якого є ОСОБА_3,
третя особа - державна реєстраційна служба Покровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Макарова М. О., Деркач Н. М.,
Петешенкової М. Ю., від 05 квітня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до
ОСОБА_2 , третя особа - державна реєстраційна служба Покровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання за нею права власності за набувальною давністю на Ѕ частину домоволодіння по АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що вказана частина домоволодіння належала ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, спадщину після смерті якої прийняв син спадкодавця - відповідач у справі ОСОБА_2, однак державний нотаріус відмовив останньому у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане вище нерухоме майно, з огляду відсутність правовстановлюючих документів.
Посилаючись на те, що вказане домоволодіння перебуває у її фактичному безперервному володінні понад десять років, претензії щодо порушення права власності на дане домоволодіння не висувались, ОСОБА_1 просила задовольнити позов.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Лукінової К. С. від 31 жовтня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на Ѕ частину домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач добросовісно заволоділа Ѕ частиною вказаного домоволодіння і безперервно володіє ним понад десять років, а тому є всі передбачені статтею 344 ЦК України підстави для визнання за нею права власності на це майно.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 квітня
2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня
2013 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від свого права на належне йому нерухоме майно, та на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику відмовлено. Оскільки позивач була обізнана відносно того, що власником спірної
1/2 частини домоволодіння була її баба ОСОБА_5, спадкоємцем якої є ОСОБА_2, а тому не можна вважати добросовісним володіння позивачем частиною домоволодіння, яка залишилась після смерті баби, з огляду також на наявність спадкоємців на це майно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на визнання відповідачем позову. Крім того, апеляційний суд не врахував, що апеляційну скаргу подано особою, права та законні інтереси якої рішенням суду першої інстанції не порушуються.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу
У жовтні 2017 року від ОСОБА_4 надійшли заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в якому вона посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухваленого судом апеляційної інстанції рішення.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справу передано до Верховного Суду.
У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 ухвалою Верховного Суду від 12 липня
2018 року до участі у справі залучено його правонаступника - ОСОБА_3 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_5 належала Ѕ частина домоволодіння по
АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.
ОСОБА_2 , який є сином померлої звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належну спадкодавцю земельну ділянку (а. с. 7).
Постановою державного нотаріусу від 11 жовтня 2013 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_5 , яке складається із Ѕ частини зазначеного домоволодіння, у звязку із відсутністю у нього правовстановлюючих документів на це майно.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона добросовісно заволоділа спірним майном та відкрито й безперервно володіє ним більше десяти років, а тому просила визнати за нею право власності на Ѕ частину домоволодіння на підставі статті 344 ЦК України.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).