Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 489/4481/18
Провадження № 61-6096 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - Державна казначейська служба України,
представник відповідача - Олешко Олексій Миколайович,
треті особи: Головне управління Національної поліції України в Миколаївській області, прокуратура Миколаївської області, управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 грудня 2018 року у складі судді Тихонової Н. С., та постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Прокопчук Л. М., Самчишиної Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про стягнення грошових коштів на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Позовна заява мотивована тим, що 07 липня 2015 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України.
ОСОБА_1 зазначав, що під час досудового розслідування щодо нього застосовувались запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту, особистого зобов`язання та проводилось службове розслідування за порушення службової дисципліни й скоєння вчинку, який дискредитує працівника міліції.
Прокурором прокуратури Миколаївської області 01 вересня 2015 року відносно нього затверджено обвинувальний акт.
Вироком Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05 жовтня 2017 року, який залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 05 березня 2018 року його визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України та виправдано за недоведеністю його вини.Унаслідок незаконного застосування до нього запобіжних заходів під час кримінального провадження йому завдано моральної шкоди.
Враховуючи викладене та посилаючись на статтю 56 Конституції України, статті 1167, 1176 ЦК України, Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 04 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 250 000,00 грн.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що шкода, завдана ОСОБА_1 внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
ОСОБА_1 знаходився під слідством та судом (із урахуванням апеляційного розгляду справи) з 07 липня 2015 року по 05 березня 2018 року, тобто 31 місяць 26 днів.
З урахуванням конкретних обставин у справі, у тому числі тривалості перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, а також характеру пред`явленого обвинувачення, часу та зусиль, які необхідно було вжити для відновлення попереднього стану, врахувавши вимоги розумності та справедливості, суд визначив компенсацію моральної шкоди у розмірі 250 000, 00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 04 грудня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновком районного суду, зазначивши також, що відповідно до абзацу 1 пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (із змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральної шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому зазначено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Оскільки відносно позивача було постановлено виправдувальний вирок, що свідчить про незаконність притягнення його до кримінальної відповідальності та виконання інших процесуальних дій в рамках кримінального провадження, що порушують його права, то шкода, завдана внаслідок незаконного перебування його під слідством і судом, підлягає відшкодуванню.
При цьому суд першої інстанції правильно зазначив, що законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством і судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. З урахуванням цих вимог закону та встановлених обставин районний суд правильно визначив такий мінімальний розмір у сумі 118 639,60 грн. Разом з тим, урахувавши вимоги розумності та справедливості, інші обставини справи, докази, надані позивачем, стягнув на його користь 250 000,00 грн.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У березні 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга, у якій Державна казначейська служба України просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1
Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій не було враховано правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 24 квітня 2017 року у справі № 760/23169/14-ц та постанові Верховного Суду від 04 лютого 2019 року у справі № 752/19717/15-ц, якою усунено розбіжності у застосуванні норм матеріального права, а саме Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", а саме те, що, розмір відшкодування шкоди має визначати суд, що розглядав кримінальну справу в суді першої інстанції (частини перша та друга статті 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду").
Судами невірно визначено розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню, не зазначено мотивів, з яких виходив суд, ухвалюючи рішення, оскільки не було здійснено посилання на належні докази, які б підтверджували факт заподіяння ОСОБА_1 моральних страждань або втрат немайнового характеру. Крім того, суд не врахував, що згідно зі статтею 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" моральна шкода відшкодовується, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством.
Доводи особи, яка подала пояснення на касаційну скаргу
У травні 2019 року Головне управління Національної поліції в Миколаївській області подало пояснення на касаційну скаргу, погодившись з доводами касаційної скарги, зазначаючи, що ОСОБА_1 розмір моральної шкоди не довів.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 489/4481/18 з Ленінського районного суду м. Миколаєва.
Клопотання ДКСУ про зупинення виконання оскаржуваних рішень задоволено частково.
Зупинено виконання рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 грудня 2018 року до закінчення касаційного провадження.