Постанова
Іменем України
24 липня 2019 року
м. Київ
справа № 316/475/16-ц
провадження № 61-12983св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє представник ОСОБА_6, на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 11 жовтня 2016 року у складі судді Вільямовської Н. О. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2017 року у складі колегії суддів: Воробйової І. А., Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4 ) про стягнення заробітної плати.
Уточнена позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працювала у ФОП ОСОБА_4 на посаді охоронця автостоянки на АДРЕСА_1, що підтверджується трудовим договором від 12 квітня 2012 року № 08621200092. ОСОБА_1 було встановленого такий графік роботи:доба через три, з 07 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступного дня.
Згідно з графіком, відповідно до вимог статті 108 КЗпП України, роботодавець повинен оплачувати ОСОБА_1 роботу у нічний час у підвищеному розмірі, встановленому Генеральною, галузевою (регіональною) угодами і колективним договором, але не менше 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.
13 січня 2016 року ОСОБА_1 звільнилася за власним бажанням у зв`язку зі станом здоров`я.
За весь час роботи з 12 квітня 2012 року до 13 січня 2016 рокуОСОБА_1 не отримувала доплату за роботу у нічний час, що є порушенням чинного трудового законодавства України.
У порушення вимог Закону України "Про відпустки" та КЗпП України за весь період роботи у ФОП ОСОБА_4 . ОСОБА_1 не було надано жодної відпустки, а також не надані додаткові дні до відпустки як інваліду третьої групи.
Після звільнення ОСОБА_1 перевіркою інспекції праці були виявлені порушення трудового законодавства України ФОП ОСОБА_4 . За наслідками цієї перевірки ОСОБА_1 були виплачені кошти за відпрацьований понад встановлений графіком робочий час, здійснена доплата за святкові дні, які згідно з графіком співпали з її зміною, сплачена допомога у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю, здійснена доплата за роботу в нічні часи, що підтверджено документально відомістю про виплату грошей від 20 квітня 2016 року № Ч-00000013 та підписом ОСОБА_1 про отримання грошових коштів 20 квітня 2016 року.
ОСОБА_1 вважає, що протиправними діями ФОП ОСОБА_4 їй було заподіяно моральну шкоду, яка обґрунтована тим, що вона була вимушена звертатися до різних компетентних органів, до суду із заявами про поновлення її порушених прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, що для неї і так важко, оскільки вона є інвалідом третьої групи.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 на підставі статей 116, 117 КЗпП, статей 23, 1167 ЦК України просила суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на її користь 10 507,10 грн за 708 год., відпрацьованих понад робочий час за період з 12 квітня 2012 до 13 січня 2016 року, 3 877,34 грн за 2 734 год., відпрацьовані у нічний час за період з 12 квітня 2012 року до 13 січня 2016 року, 1 396,99 грн за 182 год., відпрацьовані у святкові та неробочі дні за період з 12 квітня 2012 року до 13 січня 2016 року, компенсацію за 95 днів невикористаних відпусток у розмірі 5 188,90 грн, середню заробітну плату за час затримки розрахунку за 182 робочих дні з 13 січня 2016 року до 11 жовтня 2016 року у розмірі 13 535,34 грн, та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 11 жовтня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що на день звільнення (13 січня 2016 року) у підприємства перед позивачкою заборгованості не існувало, про необхідність доплати відповідачу стало відомо 22 лютого 2016 року з припису № 08-010-0011/-0040. Ці вимоги контролюючого органу на користь позивачки відповідачем були виконані, тому затримка остаточного розрахунку взагалі не мала місце, оскільки положення статті 117 КЗпП України застосовується у разі невиплати у визначені строки належних при звільненні сум. Таким чином, ОСОБА_1 не довела обставини, на які вона посилалася в позовній заяві, як на підставу своїх вимог, і її позов є необґрунтованим.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 11 жовтня 2016 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції постановив, що суд першої інстанції правильно застосував для врегулювання спірних правовідносин положення статей 50, 65, 73, 75, 106, 107, 11, 117, 237-1 КЗпП України та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 11 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають критеріям законності та обґрунтованості. Суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не виконали вимоги статей 2, 8, 58, 59, 60, 62, 63, 64, 213 ЦПК України 2004 року та постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", неповно з`ясували всі фактичні обставини справи, що мають значення для справи, не дослідили та не дали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не сприяли повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, у зв`язку з чим передчасно відмовили у задоволенні позову.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу фізична особа-підприємець ОСОБА_4 . зазначив, що мотиви касаційної скарги ОСОБА_1 не обґрунтовані та не підтвердженні належними і допустимими доказами, тому немає підстав для її задоволення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 11 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2017 року і витребувано із Енергодарського міського суду Запорізької області цивільну справу № 316/475/16.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У березні 2018 року цивільну справу № 316/475/16 передано до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Статтею 213 ЦПК України 2004 року передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.