ПОСТАНОВА
Іменем України
03 вересня 2019 року
Київ
справа №640/21767/18
адміністративне провадження №К/9901/19767/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу №640/21767/18
за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року (прийняте в складі головуючого судді - Шевченко Н.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року (прийняту в складі колегії суддів:: головуючого - Федотова І.В., суддів: Літвіної Н.М., Сорочка Є.О.)
І. Суть спору:
1. У грудні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у місті Києві (далі - відповідач) у якому просив суд визнати протиправною бездіяльність начальника Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві Смольянінова Ю.С. щодо не повернення ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_1, що було вилучено 11.12.2017 згідно з протоколом про адміністративне правопорушення БД № 420985.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Дарницького районного суду міста Києва від 28.02.2018 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200,00 грн., на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
2.1. Позивач зазначає, що особисто звертався до Управління патрульної поліції в місті Києві та до Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві, із заявами щодо повернення посвідчення водія, однак, отримав відмову, з огляду на що, ОСОБА_1 вважає бездіяльність відповідача протиправною, оскільки не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року, яка була залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року, у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
4. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що листом від 27.09.2018 Управління патрульної поліції в місті Києві повідомило позивача, що постанови Дарницького районного суду міста Києва від 28.02.2018 та Апеляційного суду міста Києва від 28.05.2018 було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення (а.с. 12).
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. Позивач, не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій. звернувся з касаційною скаргою, у якій посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
6. ОСОБА_1 зазначає, що судом першої та апеляційної інстанцій при прийняті оскаржуваних рішень було грубо порушено норми матеріального та процесуального права, не взято до уваги положення ст.303 КУпАП, а саме: судами не була з`ясована важлива обставина яка має значення для правильного вирішення даної справи, що судове рішення якими я був позбавлений права керування транспортними засобами, не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня їх винесення, крім того висновок суду щодо не взяття до уваги посилання позивача на положення ст.303 КУпАП є помилковим, а тому існували усі правові підстави для задоволення позову, виходячи з наступного:
6.1. Звертаю увагу колегії суду касаційної інстанції, що постанова Апеляційного суду міста Києва від 28.05.2018 року якою постанову Дарницького районного суду міста Києва від 28.02.2018 року залишено без змін, не була звернута до виконання у встановлений Законом України "Про виконавче провадження" спосіб, протягом трьох місяців з дня її винесення.
7. Позивач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року та ухвалити нове судове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
8. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки скаржник не наводить належних підстав для того, щоб вважати, що суд першої та апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без зміни.
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
9. Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 28.02.2018 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200,00 грн. гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
10. Постановою Апеляційного суду міста Києва від 28.05.2018 постанову Дарницького районного суду міста Києва від 28.02.2018 залишено без змін.
11. 03.09.2018 позивач звернувся до Управління патрульної поліції в місті Києві із заявою, у якій просив повернути йому посвідчення водія, що було вилучено 11.12.2017 відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія БД № 420985.
12. 27.09.2018 Управління патрульної поліції в місті Києві листом повідомило позивача, що посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 передано до регіонального сервісного центру МВС у м. Києві № 8042 за адресою: м. Київ, вул.Туполєва, 19 для зберігання.
13. У вересні 2018 року позивач звернувся до Регіонального Сервісного Центру МВС в місті Києві із заявою, у якій просив повернути йому посвідчення водія, що було вилучено 11.12.2017 згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія БД № 420985.
14. Листом № 31/26-Р-1052 від 19.10.2018 відповідач повідомив позивачу, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 знаходиться на відповідальному зберіганні в територіальному сервісному центрі № 8042 РСЦ МВС в місті Києві. Разом з тим, відповідач зазначив, що після закінчення призначеного строку позбавлення спеціального права особі, щодо якої застосовано даний захід адміністративного стягнення, повертаються в установленому порядку вилучені в неї документи.
15. Уважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не повернення посвідчення водія, позивач звернувся з даним позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
18. Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.