ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/4761/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (далі - Концерн, скаржник)
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 (суддя - Бондаренко Г.П.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 (головуючий - суддя Разіна Т.І., судді: Чорна Л.В., Михальська Ю.Б.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕОНБУД" (далі - Товариство)
до Концерну
про визнання договору укладеним та зобов`язання вчинити дії.
Історія справи
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство у квітні 2019 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Концерну про визнання договору від 05.03.2019 № 05/03 укладеним у редакції, запропонованій Товариством та зобов`язання Концерну підписати в двох примірниках названого договору, а також направити підписаний примірник договору на адресу позивача.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від підписання договору від 05.03.2019 № 05/03.
1.3. Товариство 19.04.2019 подало до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову у справі № 910/4761/19, в якій просило суд заборонити Концерну вчиняти будь-які дії щодо припинення надання телекомунікаційних послуг Товариству, у тому числі будь-яким способом припиняти забезпечення технічних засобів (телекомунікаційного обладнання) Товариства, що розміщені на об`єктах Концерну безперервним електроживленням, до прийняття рішення у даній справі.
1.4. Заява про забезпечення позову мотивована тим, що: Концерн є єдиним власником висотних споруд, де можливо установити телекомунікаційне обладнання Товариства, як власника мережі; передавальні станції (телекомунікаційне обладнання) Товариства розміщені на 121 об`єкті Концерну; відповідач ухиляється від підписання договору з позивачем, який регулює надання телекомунікаційних послуг позивачу з 01.03.2019 та погрожує припинити надання таких послуг.
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019: заяву Товариства про вжиття заходів забезпечення позову задоволено, заборонено Концерну вчиняти будь-які дії щодо припинення надання телекомунікаційних послуг Товариству, у тому числі будь-яким способом припиняти забезпечення технічних засобів (телекомунікаційного обладнання) Товариства, що розміщені на об`єктах Концерну безперервним електроживленням до ухвалення рішення (набрання ним законної сили) у даній справі.
2.2. Ухвалу та постанову мотивовано доцільністю застосування в даному випадку заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо припинення надання телекомунікаційних послуг позивачу, у тому числі будь-яким способом припиняти забезпечення технічних засобів (телекомунікаційного обладнання) позивача безперервним електроживленням, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може порушити права та інтереси позивача та становити загрозу національній безпеці країни, може унеможливити доступ до інформації мільйонам громадян України.
Крім того, суди виходили з того, що застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду Концерн, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 у справі № 910/4761/19.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Концерн вважає оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції незаконними, необґрунтованими, такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому, на думку скаржника, вказані рішення підлягають скасуванню.
4.2. Скаржник вказує на неправильне застосування судами норм статті 63 Закону України "Про телекомунікації"; статті 6, частини п`ятої статті 19, частини сьомої статті 181 Господарського кодексу України; пунктів 14, 54, 78 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, далі - Правила), статей 7, 13, 73, 74, 76, 86, частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.3. Скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій не враховано правову позицію Концерну у справі, не наведено підстав для спростування доказів та доводів останнього.
4.4. Концерн зазначає, що судом фактично прийнято позицію позивача у справі та зобов`язано державне підприємство в умовах збитковості, внаслідок недоотримання більше 35 мільйонів гривень за фактично надані позивачу послуги, із загрозою припинення власної господарської діяльності - надавати послуги Товариству.
4.5. Крім того, скаржник вказує на те, що Концерн у 2013 році виключено зі зведеного переліку природних монополій, затвердженого Антимонопольним комітетом України. Отже, твердження Товариства встановлене в ухвалі суду про монопольне становище Концерну на ринку телекомунікаційних послуг та про Концерн, як єдиного власника висотних споруд де можливо встановити обладнання для здійснення цифрового мовлення - не відповідає дійсності, крім того в реєстрі операторів Концерн РРТ під номером 898, а взагалі реєстр налічує більше 4000 операторів.
5. Позиція, викладена у відзиві на касаційну скаргу
5.1. Товариством 21.08.2019 до Касаційного господарського суду подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказує на те, що наведені у касаційній скарзі доводи не відповідають дійсним обставинам справи, є безпідставними та необґрунтованими, та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Концерну та залишити оскаржувані ухвалу та постанову без змін.
5.2. Товариство стверджує, що безперервна робота цифрової телемережі має значне соціальне значення та забезпечує інформаційну безпеку в країні. Позивач наголошує на тому, що існує реальна загроза відключення обладнання Товариства відповідачем, що призведе до зупинки роботи цифрової телемережі та відсутності у доступі до інформації (телебачення) для мільйонів жителів України.
5.3. Позивач зазначає, що у 121 населеному пункті України не має інших суб`єктів господарювання, крім об`єктів відповідача, де можна розмістити обладнання позивача з дотриманням певної висоти підвісу передавачів Товариства.
5.4. Товариство вказує на те, що станом на дату надсилання пропозиції про укладення договору від 05.03.2019 №05/03 позивач не мав заборгованості перед відповідачем за надані послуги, жодних інших умов, передбачених пунктом 16 Правил не існувало і не існує, а відтак, на думку позивача, відповідач не має права відмовити Товариству в укладенні договору в силу приписів чинного законодавства.
Також позивач вказує на те, що твердження відповідача про те, що Товариством не оплачуються надані телекомунікаційні послуги спростовуються наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями за період з березня по липень 2019 року. Як стверджує позивач, наразі Товариство сплачує економічно обґрунтовану ціну за надані послуги, що підтверджується висновками експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, а доводи відповідача про недофінансування його Товариством є безпідставним припущенням Концерну.
5.5. Крім того, Товариство стверджує, що будь - яких інших договорів від Концерну не отримував і Концерном не було надано доказів направлення такого договору позивачу.
6. РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ
6.1. Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 02.09.2019 № 29.3-02/2255 у зв`язку з перебуванням судді Бенедисюка І.М. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/4761/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Булгакова І.В., Колос І.Б.
6.2. Розгляд касаційної скарги Концерна здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п`ятої статті 301 ГПК України.
7. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7.1. Судами попередніх інстанцій з`ясовано та зазначено таке.
До березня 2019 року правовідносини сторін були врегульовані договором № 1203 та додатковими угодами до нього, на підставі якого відповідач надавав телекомунікаційні послуги позивачу до березня 2019 року.
У подальшому, позивач надіслав відповідачу два примірники договору від 05.03.2019 № 05/03, які не були підписані з боку відповідача.
З 20.03.2019 відповідачем припинено надання позивачу послуг цифрового мовлення у Сумській та Полтавській областях, відповідач зазначив про відмову у допуску працівників та транспортні засоби позивача на об`єкти відповідача, на яких розміщене обладнання позивача, з підстав відсутності укладеного між ними договору.
Товариство у квітні 2019 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Концерну про визнання договору від 05.03.2019 № 05/03 укладеним у редакції, запропонованій Товариством та зобов`язання Концерну підписати в двох примірниках вказаний договір, а також направити підписаний примірник договору на адресу позивача. Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від підписання договору від 05.03.2019 № 05/03.
Товариство 19.04.2019 подало до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову у даній справі, в якій просило суд заборонити Концерну вчиняти будь-які дії щодо припинення надання телекомунікаційних послуг Товариству, у тому числі будь-яким способом припиняти забезпечення технічних засобів (телекомунікаційного обладнання) Товариства, що розміщені на об`єктах Концерну безперервним електроживленням до прийняття рішення у даній справі.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що: Концерн є єдиним власником висотних споруд, де можливо установити телекомунікаційне обладнання Товариства; передавальні станції (телекомунікаційне обладнання) Товариства розміщені на 121 об`єкті Концерну; відповідач ухиляється від підписання договору з позивачем, який регулює надання телекомунікаційних послуг позивачу з 01.03.2019 та погрожує припинити надання послуг.
На підтвердження вказаних обставин позивачем до заяви про забезпечення позову додано, зокрема, лист відповідача, в якому останній повідомляє позивача про те, що допуск працівників та транспортних засобів позивача на об`єкти відповідача буде відновлено після врегулювання договірних відносин між ними.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом позову у даній справі є вимоги позивача про визнання укладеним договору між сторонами, а відповідач є єдиним власником висотних споруд - башт, де можливо встановлення обладнання для здійснення цифрового мовлення, при цьому позивач, як оператор національної багатоканальної ефірної телемережі у складі чотирьох мультиплексів МХ- 1, МХ - 2, МХ - 3, МХ - 5, має ліцензійні зобов`язання щодо забезпечення трансляції 24 години на добу програм українських телерадіоорганізацій у цифровому форматі безкоштовно для населення України.
7.2. Постановляючи ухвалу про задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, місцевий господарський суд виходив з того, що: позивач у заяві про забезпечення позову достатньо обґрунтував наявність можливості істотного ускладнення та унеможливлення виконання рішення суду; невжиття заходів забезпечення позову може порушити права та інтереси позивача; може становити загрозу національній безпеці країни; може унеможливити доступ до інформації мільйонам громадян України; обраний спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв`язок між таким заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, а тому вжитий судом захід забезпечення позову спроможний забезпечити уникнення можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, у разі задоволення позову; цими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність відповідача, порушуватись права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватись обмеження, не пов`язані з предметом спору.
Причиною подання касаційної скарги у справі стала незгода Концерну із вжиттям господарським судом заходів забезпечення позову за заявою Товариства.
8. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
8.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.