ПОСТАНОВА
Іменем України
03 вересня 2019 року
Київ
справа №826/18505/16
адміністративне провадження №К/9901/56927/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/18505/16
за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів,
за касаційною скаргою Державної казначейської служби України
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2018 року, прийняте суддею Каракашьян С. К.
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року, ухвалене у складі колегії суддів: головуючого судді - Шурка О. І., суддів - Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,
У С Т А Н О В И В:
Суть спору
1. 25 листопада 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України, Казначейство, відповідач), у якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17 серпня 2010 рок у справі № 2-5606/10;
1.2. зобов`язати відповідача винести рішення про нарахування та виплату компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17 серпня 2010 рок у справі № 2-5606/10;
1.3. зобов`язати відповідача надіслати позивачу оригінал рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення;
1.4. зобов`язати відповідача надати позивачу ідентифікатор доступу для ознайомлення з виконанням рішення на офіційному веб-сайті ДКС України;
1.5. стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за порушення строку перерахування коштів за рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17 серпня 2010 року в справі № 2-5606/10 в розмірі 1022,21 грн;
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 серпня 2010 року в справі № 2-5606/10 на користь позивача з відповідача стягнуто недоплачену разову грошову допомогу як інваліду війни І-ї групи за 2009 - 2010 роки в розмірі 10900 грн. Однак відповідачем здійснено перерахунок ОСОБА_1 грошових коштів за рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17 серпня 2010 року в справі №2-5606/10 із затримкою, у зв`язку з чим позивач просив стягнути з ДКС України на свою користь 3% річних компенсації за несвоєчасне виконання судового рішення.
3. Відповідач позов не визнав і зазначив, що рішенням ДКС України позивачу нарахована компенсація, яка буде виплачена за рахунок бюджетних коштів, передбачених бюджетною програмою, у порядку черговості надходжень таких рішень до ДКС України. Також указав, що Казначейство діє в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, і жодних протиправних дій стосовно позивача не здійснювало, а тому вважає позов безпідставним і необґрунтованим.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
4. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 серпня 2010 року в справі №2-5606/10 позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціальної політики Тернопільської міської ради задоволено. Судом вирішено стягнути з Управління праці та соціальної політики Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу як інваліду війни І групи за 2009 - 2010 роки в розмірі 10900 грн.
5. Постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області від 27 січня 2012 року ВП№21386073 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 10 вересня 2010 року в справі №2-5606/10, у зв`язку із зміною боржника.
6. 17 червня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Державного казначейства України в м. Тернопіль із заявою про виконання судового рішення на підставі виконавчого листа від 10 вересня 2010 року в справі №2-5606/10.
7. 31 жовтня 2016 року ДКС України здійснено перерахунок на користь ОСОБА_1 коштів в розмірі 10900 грн, відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17 серпня 2010 року в справі №2-5606/10, та, зокрема, підтверджується копією платіжного доручення № 20 від 26 жовтня 2016 року.
8. 11 листопада 2016 року ДКС України прийнято рішення № 18 про виплату ОСОБА_1 компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення невиконання судових рішень та виконавчих документів за період з 17 червня 2013 року до 31 жовтня 2016 року в сумі 1022,21 грн.
9. Листом від 11 листопада 2016 року №5-14/1625-18922 ДКС України повідомила позивача, що останньому нарахована вказана компенсація в сумі 1022,21 грн., яка виплачується за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, зазначила, що виплата буде здійснена в порядку черговості надходжень рішень до органів казначейства.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі та мотиви їхнього ухвалення
10. 20 березня 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів задоволено частково.
10.1. Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо ненаправлення ОСОБА_1 рішення про виплату компенсації від 11 листопада 2016 року № 18.
10.2. Зобов`язано Державну казначейську службу України направити ОСОБА_1 рішення про виплату компенсації від 11 листопада 2016 року №18.
10.3. Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 компенсацію в розмірі 1022,21 грн за порушення строку перерахування коштів за рішенням від 17 серпня 2010 року Тернопільського міськрайонного суду в справі №2-5606.
10.4. У решті позову відмовлено.
11. Задовольняючи частину позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що несвоєчасне виконання органом казначейства судового рішення про стягнення коштів тягне за собою виплату особі (стягувачу) компенсації у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми.
12. Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що підстави для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням від 17 серпня 2010 року Тернопільського міськрайонного суду в справі №2-5606/10 та зобов`язання Державної казначейської служби України прийняти рішення про нарахування такого відшкодування відсутні, оскільки фактично відповідачем указані вимоги виконані.
ІV. Касаційне оскарження
13. 20 липня 2018 року Верховним Судом зареєстровано касаційну скаргу відповідача.
14. У касаційній скарзі відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено очевидне порушення права, адже на законодавчому рівні передбачено обов`язок Казначейства на прийняття рішення про нарахування та виплату компенсації, але не передбачено повноважень щодо направлення такого рішення на адресу стягувача. Окрім того, законодавство не встановлює строків виплати компенсації, оскільки згідно із пунктом 50 Порядку виконання рішень, компенсація виплачується Казначейством за черговістю надходження заяв та після погашення заборгованості за рішенням суду відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Також відповідач указав, що виплата компенсації здійснюється не за рахунок власних коштів (асигнувань) Казначейства, а виключно за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів. На думку відповідача, висновки судів першої та апеляційної інстанції стосовно стягнення компенсації з Казначейства є необґрунтованими і такими, що не відповідають встановленому законом способу виплати відповідної компенсації, а також призводить до нецільового використання бюджетних коштів.
15. У зв`язку із зазначеним відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
16. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючий суддя - Білоус О.В., судді - Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л.
17. 11 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ДКС України та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/18505/16.
18. 05 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 04 червня 2019 року № 597/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
19. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючий суддя - Шевцова Н. В., судді - Кашпур О. В., Радишевська О. Р.
20. 02 вересня 2019 року на підставі розпорядження виконуючого обов`язки заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 02 вересня 2019 року № 1364/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку з відпусткою судді Кашпур О. В.
21. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючий суддя - Шевцова Н. В., судді - Данилевич Н. А., Радишевська О. Р.
22. 03 вересня 2019 року на підставі розпорядження виконуючого обов`язки заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 03 вересня 2019 року № 1381/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку з відпусткою судді Радишевської О. Р.
23. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючий суддя - Шевцова Н. В., судді - Данилевич Н. А., Бевзенко В. М.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
24. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
25. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
27. Згідно зі статтею 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
28. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України.
29. Частина друга статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) визначає, що компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.