Постанова
іменем України
28 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 727/9754/18
провадження № 51 - 3102км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Анісімова Г.М.,
суддів: Булейко О.Л., Іваненка І.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Мінтенка Ю.В.,
прокурора Ткачук Г.В.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Ткаченка О.Ю. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Ткаченка Олега Юрійовича в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 грудня 2018 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 19 березня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017260000000407, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше
не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 грудня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 149 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років
з конфіскацією майна. Прийнято рішення щодо речових доказів та витрат у провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він вчинив
вербування, переміщення, передачу людини, вчинені щодо кількох осіб, а саме ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з метою експлуатації, з використанням обману
та уразливого стану особи.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 19 березня 2019 року апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Вимоги та узгоджені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржені судові рішення скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Захисник Ткаченко О.Ю. вказує, що подання голови Шевченківського районного суду м. Чернівців про направлення кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на розгляд до іншого суду розглянуто за відсутності обвинуваченого, який не був належним чином повідомлений про проведення судового засідання.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції обмежив право ОСОБА_1 брати участь
у розгляді його апеляційної скарги, а судове провадження в цьому суді здійснено за відсутності потерпілих, не повідомлених належним чином про дату, час і місце судового засідання.
Вказує на порушення судом правил зарахування строку попереднього ув`язнення.
Крім того, зі змісту касаційної скарги захисника вбачаються доводи щодо порушення судом першої інстанції вимог ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), на які суд апеляційної інстанції не звернув уваги.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Ткаченко О.Ю. та засуджений ОСОБА_1 підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі, та просили її задовольнити. Прокурор проти задоволення касаційної скарги заперечувала, вважала її необґрунтованою.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи, викладені у касаційній скарзі захисника, щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання на якому було вирішено питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого відповідно до вимог ст. 34 КПК, не є предметом касаційного перегляду, оскільки стосуються іншого судового провадження в якому постановлене остаточне судове рішення, що не підлягає оскарженню.
Також неспроможними є твердження захисника про те, що апеляційний суд при перегляді вироку в апеляційному порядку порушив право на захист ОСОБА_1, оскільки не забезпечив його участі у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 4 ст. 401 КПК обвинувачений підлягає обов`язковому виклику
в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов`язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також
у разі, якщо про це надійшло його клопотання.
У матеріалах кримінального провадження відсутнє клопотання ОСОБА_1 про його виклик у судове зсідання. Беручи до уваги, що в ході апеляційного розгляду не було порушено питання щодо погіршення становища засудженого, апеляційний суд дійшов правильного висновку про можливість здійснення апеляційного розгляду без участі ОСОБА_1 .
За змістом п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого може бути безумовною підставою для скасування судового рішення тільки в разі, коли його присутність є обов`язковою відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Натомість, у цьому кримінальному провадженні таких обставин
не встановлено.
Доводи захисника щодо істотного порушення апеляційним судом вимог КПК через здійснення провадження за відсутності потерпілих є неприйнятними, оскільки
в матеріалах провадження містяться дані про те, що всі потерпілі, особисто або через осіб за довіреністю, були належним чином сповіщені про дату, час та місце апеляційного розгляду та не повідомляли про поважні причини свого неприбуття. Їхня участь у цьому провадженні за законом не є обов`язковою. Тому згідно з правилами ч. 4 ст. 405 КПК неприбуття потерпілої сторони не перешкоджало проведенню апеляційного розгляду.
Стосовно дотримання місцевим судом вимог ст. 349 КПК суд дійшов такого висновку.
Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо
тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності
їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що допит обвинуваченого здійснюється обов`язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань та випадків, передбачених ч. 3 ст. 323 та ст. 381 КПК.
При цьому повне визнання вини, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КК.
Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 349 КПК, якщо принаймні одна з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, заперечується стороною, спрощену процедуру судового розгляду застосовано бути не може.