Постанова
іменем України
27 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 369/10593/17
провадження № 51-2315км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Огурецького В.П.,
суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Батка Є.І.,
прокурора Пашкова Є.Є.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Щербини Л.А.,
потерпілої ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2018 року та вирок Київського апеляційного суду
від 25 січня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110040001587, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого - 23 січня 2012 року за ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки; 20 квітня 2016 року частину невідбутого ОСОБА_1 покарання за зазначеним вироком у виді позбавлення волі замінено на покарання у виді 240 годин громадських робіт,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 11 червня 2017 року
по 15 серпня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а також у доход держави - 3711 грн процесуальних витрат.
За вироком установлено, що 11 червня 2017 року близько 19:00 на березі озера №4 у с. Мироцьке Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, під час сварки на ґрунті неприязних відносин з ОСОБА_3 рукою завдав останньому 2-3 ударів по обличчю, від чого потерпілий втратив рівновагу та упав на спину. Після цього ОСОБА_1 завдав ОСОБА_3 не менше
6 ударів ногами в голову та грудну клітку.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть.
Київський апеляційний суд 25 січня 2019 року вирок щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання та зарахування строку попереднього ув`язнення в строк покарання скасував і постановив новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, а за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК - позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України від 26 листопада
2015 року № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" постановлено зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з11 червня 2017 року по
25 січня 2019 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
У решті вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і про призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений зазначає, що його вини у вчиненні інкримінованого злочину не доведено. При цьому ОСОБА_1 посилається на неповноту та однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. На його думку, вирок побудовано на суперечливих показаннях свідків, не проведено огляду машини, судом не спростовано версії про те, що смерть потерпілого могла настати внаслідок удару головою об балон у багажному відділенні автомобіля під час гальмування. Стверджує, що судами порушено його право на захист, право на доведення в суді своєї невинуватості, а також вимоги статей 9, 10, ч. 4 ст. 95 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Звертає увагу на те, що апеляційний розгляд проведено з порушенням вимог статей 404, 405 КПК, безпідставно скасовано вирок у частині призначеного покарання, без належного обґрунтування. Загалом вважає судові рішення незаконними й необґрунтованими.