Постанова
Іменем України
30 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 353/614/15-ц
провадження № 61-14701св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
представник відповідача - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2017 року у складі судді Лущак Н. І. та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2018 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Томин О. О., Мелінишин Г. П., та ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"(далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що згідно з кредитним договором, укладеним між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів укладено кредитний договір від 13 лютого 2007 року № IFUWGA00000011, відповідно до якого позивач зобов`язався надати відповідачу, як позичальнику, грошові кошти в сумі 40 000,00 євро для оновлення зовнішніх стін будинку, заміни комунікацій та добудови цегляного гаражу, під 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми щомісяця в період сплати у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, а також 4 537,55 євро на сплату страхових платежів, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався сплатити позивачу проценти за користування кредитом, оплачувати кредит у строки, передбачені договором, виконувати інші умови договору та повернути кредит у строк до 20 лютого 2017 року.
У зв`язку з несвоєчасним виконанням позичальником зобов`язань за договором станом на 08 червня 2015 року утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 119 462,36 євро, у тому числі: 33 818,83 євро - неповернута сума кредиту; 31 150,51 євро - заборгованість за процентами; 5 367,26 євро - заборгованість за комісією за користування кредитом, 49 125,76 - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 13 лютого 2007 року № IFUWGA00000011 в розмірі 119 462,36 євро, що за курсом Національного банку України від 08 червня 2015 року складає 2 816 922,45 грн та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач пропустив строк позовної давності, направивши 15 серпня 2011 року вимогу відповідачу про дострокове повернення кредиту, банк змінив строк виконання зобов`язання, а з урахуванням того, що відповідачем така вимога отримана у кінці вересня 2011 року, перебіг строку позовної давності розпочався з 01 листопада 2011 року і закінчився 01 листопада 2014 року. Доказів, які б підтверджували причини пропуску процесуальних строків для звернення до суду з позовом банк не надав, а відповідачем подана заява про застосування позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи, наведені в апеляційній скарзі доводи висновок суду не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не пропустив строк позовної давності, оскільки лист-повідомлення від 15 серпня 2011 року не є вимогою про дострокове повернення кредиту та банк не змінював строк виконання зобов`язань.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, змінити судові рішення в мотивувальній частині щодо підстав відмови.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не довів своїх позовних вимог, а саме банк видав кошти за межами та всупереч умовам договору без укладення додаткового договору про зміну суми ліміту; суди не встановили наявність кредитної заборгованості та припинення зобов`язань за договором.
У квітні 2018 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк", у якому ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 просить касаційну скаргу задовольнити частково, змінити судові рішення в частині мотивування підстав для відмови у позові.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 13 лютого 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № IFUWGA00000011, відповідно до пункту 7.1 якого банк надав відповідачу кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 40 000,00 євро на наступні цілі: оновлення зовнішніх стін будинку, заміна комунікацій та добудова цегляного гаражу, а також у розмірі 4 537,55 євро на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми щомісяця в період сплати у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту, відсотків за дострокове погашення кредиту (ставка дорівнює 0 % згідно з пунктом 7.5 договору) та винагороди за проведення додаткового моніторингу, на строк до 20 лютого 2017 року включно. Періодом сплати вважався період з 15 по 20 число кожного місяця.
Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 613,49 євро для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії .(том 1, а. с. 10-12).
Банк виконав зобов`язання перед позичальником та видав останньому кредитні кошти в сумі 40 000,00 євро, що підтверджується копією видаткового касового ордеру від 20 лютого 2007 року № 1 (том 1 а. с. 45).
Суди встановили, що 21 лютого 2007 року відповідач повернув частину заборгованості і сальдо поточне за кредитом зменшилося до 6 510,00 євро, що не заперечується обома сторонами у судовому засіданні і зменшувалося до 24 квітня 2007 року (а. с. 5).
У зв`язку з несвоєчасною оплатою платежів за кредитним договором з 21 березня 2007 року утворилася прострочена заборгованість за основною сумою кредиту, про що свідчить відображення у графі "сальдо прострочене" (колонка № 4 у розрахунку заборгованості), а з 10 травня 2007 року за усією основною сумою за кредитом (тіло кредиту) утворилася прострочка, яка тривала до 14 червня 2007 року.
У зв`язку із внесенням платежу 14 червня 2007 року прострочені платежі за кредитом сплачені і тіло кредиту знову винесено на сальдо поточне.
З 15 червня 2007 року мала місце заборгованість лише за процентами, пенею та комісією (колонки № 11,14 та 17 відповідно розрахунку заборгованості).
20 грудня 2007 року сальдо поточне знову зросло до 40 000,00 євро у зв`язку з поновленням кредитної лінії шляхом видачі йому кредитних коштів у розмірі 33 490,00 євро, на підтвердження чого банком надано виписки за рахунком (а.с.102-228 том 1, 62-187 том 2) та меморіальний ордер від 20 грудня 2007 року № 1 (а. с.5, зворот, том № 2).
З 21 грудня 2007 року до 15 квітня 2008 року позивач сплачував щомісячні платежі у значно більшому розмірі, ніж передбачено кредитним договором, сума яких значно перевищила розмір заборгованості за тілом кредиту, процентами та пенею, яка утворилася, виходячи із основної суми кредиту 6 510,00 євро.
Останній платіж був сплачений 27 травня 2011 року у розмірі 217,39 євро, що зараховано банком на пеню (колонка № 13) (а. с.7 том 1)
Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконував, у зв`язку з чим відповідно до розрахунку заборгованості, проведеного позивачем, станом на 08 червня 2015 року допустив заборгованість за кредитом в розмірі 119 462,36 євро, яка складається із: 33 818,83 євро - заборгованість за кредитом; 31 150,51 євро - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 5 367,26 євро - заборгованість за комісією за користування кредитом; 49 125,76 євро - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором (том 1 а. с. 5-8).
15 серпня 2011 року ПАТ КБ "ПриватБанк", у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, направив на адресу відповідача повідомлення № 30.1.0.0/2 - 70103IFUWL667, в якому вимагав від позичальника дострокового повернення частини позики, що залишилася, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нарахованих на день повернення кредиту, в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги (том 1, а.с. 56).
Відповідач визнає факт отримання цієї вимоги у вересні 2011 року, про що надав відповідні пояснення у судовому засіданні його представник.
Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 30 листопада 2016 року № 8020, складеним судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Волинського відділення Харченко Г. О., наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості за договором від 13 лютого 2007 року № IFUWGA00000011, укладеним між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, станом на 08 червня 2015 року відповідає умовам кредитного договору від 13 лютого 2007 року № IFUWGA00000011 щодо видачі кредиту та підтверджується розрахунковим документом щодо видачі кредиту (видатковий касовий ордер від 20 липня 2007 року № 1) (том 3 а. с. 39-48).
Умовами кредитного договору від 13 лютого 2007 року № IFUWGA00000011 передбачено дострокове погашення кредиту, проте наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості за договором від 13 лютого 2007 року № IFUWGA00000011 не містить даних щодо дострокового погашення кредиту, отже не відповідає виписці по рахунку № НОМЕР_1 з 13 лютого 2007 року до 14 травня 2013 року (Виписка по рахунку № НОМЕР_1 з 13 лютого 2007 року до 14 травня 2013 року відповідно до вимог нормативних документів Національного банку України, не є розрахунковим документом).
За відсутністю первинних документів щодо дострокового погашення кредиту по кредитному договору від 13 лютого 2007 року № IFUWGA00000011, відображеного у виписці по рахунку № НОМЕР_1 з 13 лютого 2007 року до 14 травня 2013 року, підтвердити документальну обґрунтованість наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості позичальника перед банком по сплаті відсотків та кредитом та погашення основної суми боргу від 08 червня 2015 року не можливо, документально підтвердити: наявність непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем, у якому розмірі та з яких платежів складається (тіло кредиту, відсотки, пеня, комісія тощо) не надається можливим; відсутність непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем також не можливо.