Постанова
Іменем України
30 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 681/1311/17
провадження № 61-47887св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_3
третя особа - орган опіки та піклування Полонської районної державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 11 січня 2018 року у складі судді Горгулько Н. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 за участю третьої особи - органу опіки та піклування Полонської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.
Позовна заява мотивована тим, що вона з 30 серпня 2016 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. У шлюбі у них народилася донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . З чоловіком вона проживала у АДРЕСА_1 . У зв`язку із погіршенням стану здоров`я позивач із 17 травня до 17 серпня 2017 року перебувала на стаціонарному лікуванні з приводу хвороби легень. На час її лікування донька проживала з чоловіком та його батьками за вказаною адресою. Після повернення з лікарні чоловік та його батьки не допустили її до квартири, відмовились віддати дитину та не надають можливості бачитись із нею. Позивач проживає у селі Роговичі Полонського району у власному будинку, який забезпечений усім необхідним для проживання малолітньої дитини. Рішенням засідання комісії з питань захисту прав дитини Полонської районної державної адміністрації від 29 серпня 2017 року визначено місце проживання дитини з матір`ю. Відповідач указане рішення не виконує та створює для неї перешкоди у спілкуванні з донькою.
За викладених обставин просила суд визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з нею, за адресою: АДРЕСА_2 .
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1
Зустрічний позов мотивований тим, що після народження доньки ОСОБА_1 стала часто хворіти, перебувала на стаціонарному лікуванні у Славутській обласній туберкульозній лікарні. Після її лікування, вона з чоловіком не може у добровільному порядку визначити місце проживання доньки.
Просив суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з ним, за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 11 січня 2018 року позов задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 640,00 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що мати дитини ОСОБА_1 має постійне місце проживання, створила належні умови для виховання, розвитку та проживання дитини, не страждає на хронічні захворювання та може перебувати разом з дитиною, не зловживає спиртними напоями, не вживає наркотичних засобів.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, суд зазначив, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що поведінка ОСОБА_1 може зашкодити здоров`ю та розвитку дитини. Крім того, ним не надано доказів щодо його місця роботи та джерел існування, а також доказів щодо хвороби ОСОБА_1
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, щоапелянтом не надано суду достатніх та переконливих доказів наявності у позивача хронічних захворювань - туберкульозу та епілепсії з частими нападами і втратою свідомості. Висновки суду першої інстанції щодо працевлаштування та джерел існування ОСОБА_2 не є підставою для відмови в задоволенні вимог первісного позову та задоволення вимог зустрічного позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди при визначені місця проживання малолітньої дитини не врахували виняткові обставини, а саме наявність небезпечних для малолітньої дитини хвороб у матері ОСОБА_1 . Крім цього, вважає, що оскільки розгляд справи 13 листопада 2018 року здійснено за відсутності його та його адвоката повторно визначеним складом колегії суддів, тому порушено його право щодо подачі клопотань, заяв, у тому числі щодо відводу складу суду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що з 30 серпня 2016 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина ОСОБА_5 .
З 18 травня до 17 серпня 2017 року ОСОБА_1 знаходилася на стаціонарному лікуванні у Славутській обласній туберкульозній лікарні.
З травня 2017 року у зв`язку з тривалим лікуванням матері ОСОБА_1 донька ОСОБА_4 залишилась проживати з батьком ОСОБА_2
Після закінчення лікування ОСОБА_1, у серпні 2017 року ОСОБА_2 відмовився віддавати дитину для проживання разом з матір`ю, сторони припинили шлюбні стосунки, проживають окремо.
Комісією служби у справах дітей Полонської районної державної адміністрації 28 серпня 2017 року проведено обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_2 .
За результатами перевірки складено акт, яким установлено, що в будинку створено всі необхідні умови для проживання та виховання дитини(т. 1 а. с. 9).
Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області від 29 серпня 2017 року № 6 визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір`ю ОСОБА_1, яка проживає за адресою АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 12).
Висновком органу опіки і піклування Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області від 29 серпня 2017 року № 38/21-11-1727/2017 встановлено місце проживання малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір`ю ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 13).
Згідно з довідкою-характеристикою старости сіл Роговичі, Червоне, Сягрів Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади Хмельницької області Голоти Т. О. від 01 грудня 2017 року № 42 ОСОБА_1 має позитивну характеристику (т. 1 а. с.60).
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 13 лютого 2018 року у справі № 681/1837/167 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 30 серпня 2016 року Полонським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, актовий запис № 116, розірвано (т. 1 а. с. 126).
Згідно з висновком експерта № 36/451 комісійної комплексної судової медико-психіатричної експертизи, ОСОБА_1 станом на 26 червня 2018 року не становить небезпеки для життя і здоров`я оточуючих, в тому числі малолітної дитини, на хронічні захворювання психічного характеру не страждає (т. 1 а. с. 185 - 190).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У пункті 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції).
Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Під час вирішення цієї категорії справ беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.