Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 401/1391/17-ц
провадження № 61-29883 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В.,
Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодський машинобудівний завод";
представник відповідача - Андросов Олександр Леонідович;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський машинобудівний завод" на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 19 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Гайсюка О. В., Голованя А. М.,
ВСТАНОВИВ :
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, з урахуванням уточнень, до товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський машинобудівний завод" (далі - ТОВ "Світловодський машинобудівний завод") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що вона працювала у ТОВ "Світловодський машинобудівний завод" на посаді провідного бухгалтера.
З 24 червня 2016 року охорона відповідача не пропускала її на територію підприємства, згідно розпорядження ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які здійснили самовільне захоплення підприємства.
26 грудня 2016 року вона отримала наказ № 38-к від 20 грудня 2016 року про звільнення з посади провідного бухгалтера 24 червня 2016 року за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, який надійшов на її адресу через засоби поштового зв`язку.
Вважала, що зазначений наказ є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем рішення про її звільнення з роботи суперечить нормам трудового законодавства, так як розірвання трудового договору
з працівником, у випадку прогулу без поважної причини є видом дисциплінарного стягнення і повинно застосовуватись відповідно до статей 148,149 КЗпП України. Письмові пояснення щодо зазначених обставин у неї
не витребовувались дисциплінарне стягнення не оголошувалось, розписка про таке ознайомлення нею не підписувалась. Розрахунок при звільненні
не проводився, підстави звільнення, що зазначені у спірному наказі
не підтверджуються табелями обліку робочого часу. Тобто прогул вона
не вчиняла.
У порушення статті 47 КЗпП України, відповідач видав наказ через 179 днів після звільнення, чим унеможливив видачу наказу звільненому працівнику
в день звільнення.
Крім того, до 26 грудня 2016 року вона не отримувала від відповідача пояснень про причини недопуску її на робоче місце, не виплати їй заробітної плати. За результатами перевірки Управлінням Держпраці у Кіровоградській області встановлено порушення відповідачем трудового законодавства, а саме статті 148 КЗпП України.
Зазначала, що внаслідок порушення відповідачем її трудових прав зазнала моральних страждань, а тому має право на відшкодування моральної шкоди.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ № 38-к ТОВ "Світловодський машинобудівний завод"
від 20 грудня 2016 року про її звільнення, поновити її на роботі на посаді провідного бухгалтера вказаного підприємства, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5 тис. грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області
від 17 серпня 2017 року у складі судді Гонтаренко Т. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що про звільнення із займаної посади позивачу стало відомо 26 грудня 2016 року, а до суду з позовом
ОСОБА_1 звернулась 25 травня 2017 року. Причини, зазначені позивачем
у клопотанні про поновлення строку на подання позовної заяви,
є необґрунтовані. Крім того, позивачем не надано належних доказів недопуску її до робочого місця, а відповідачем не порушено строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, що встановлений статтею 148 КЗпП України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 19 жовтня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено. Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області
від 17 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора
ТОВ "Світловодський машинобудівний завод" №38-К від 20 грудня 2016 року "Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_1 " 24 червня
2016 року у зв`язку з прогулом без поважних причин, за пунктом 4 статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді провідного бухгалтера
ТОВ "Світловодський машинобудівний завод" з 25 червня 2016 року.
Стягнуто з ТОВ "Світловодський машинобудівний завод" на користь
ОСОБА_1 78 493 (сімдесят вісім тисяч чотириста дев`яносто три) грн 80 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обрахованого без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів, а також 5 тис. грн
у відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову позивачеві у задоволенні позову. ОСОБА_1 пропустила визначений статтею 233 КЗпП України місячний строк для звернення із заявою до суду з поважних причин, а саме у зв`язку
з затягуванням судом першої інстанції вирішення питання про прийняття
її заяви про зміну предмету позову, поданої до суду ще 27 грудня 2016 року.
За таких обставин, відповідно до положень статті 234 КЗпП України строк звернення ОСОБА_1 із заявою до суду підлягає поновленню. Оскільки відповідач застосував до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення її з роботи з порушенням визначеного статтею 148 КЗпП України місячного строку, позивач підлягає поновленню на роботі на посаді провідного бухгалтера, з виплатою їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день ухвалення рішення про її поновлення на роботі, що відповідає вимогам статті 235 КЗпП України. Незаконним звільненням позивача з роботи їй завдано моральної шкоди відповідачем, так як порушення її законних прав на працю, призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв`язків і вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя, а тому з урахуванням обставини справи, тривалості відсутності у позивача роботи, та засад розумності і справедливості на її користь підлягає відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ "Світловодський машинобудівний завод", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2017 року касаційне провадження
у вказаній справі відкрито та витребувано її з суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України
у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судова справа передана судді-доповідачу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність поновлення позивачеві строку для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, посилаючись на те, що поважною причиною, яка перешкоджала ОСОБА_1 звернутися до суду, було затягування судом першої інстанції вирішення питання про прийняття її заяви про зміну предмету позову, поданої до суду 27 грудня 2016 року у справі. Зазначаються, що позивачкою без поважних причин пропущено строк звернення до суду за вирішенням трудового спору, а судом апеляційної інстанції такий строк поновлено безпідставно та всупереч чинному законодавству України. З 24 червня 2016 року ОСОБА_1 без поважних причин не з`являлась роботу та не виконувала свої посадові обов`язки. Тривалий прогул без поважної причини є підставою для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 4 статті 40 КЗпП України. ТОВ "Світловодський машинобудівний завод" неодноразово пропонувало ОСОБА_1 . надати пояснення щодо причини відсутності на робочому місці, але про такі причини вона не повідомила адміністрацію товариства. Строки щодо застосування стягнення, які визначені у статті 148 КЗпП України, відповідачем не порушені, оскільки стягнення застосоване у межах шестимісячного строку з дати вчинення проступку. Виконати вимоги частини першої статті 148 КЗпП України та притягнути позивачку до відповідальності у місячний строк з першої дати її відсутності на робочому місці відповідач не мав підстав та можливості, оскільки причини відсутності
ОСОБА_1 на робочому місці не були відомі, у той же час вона могла перебувати на лікарняному тощо, що призвело б до протиправного звільнення. І лише після особистого спілкування, яке відбулося 16 листопада 2016 року, ТОВ "Світловодський машинобудівний завод" отримало інформацію про те, що ОСОБА_1 перебуває у м. Світловодську, на лікарняному не перебуває та відмовляється надати пояснення щодо її відсутності на робочому місці.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У лютому 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Світловодський машинобудівний завод" та залишити без змін оскаржуване судове рішення, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши всі обставини справи, надавши їм належну правову оцінку, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення її позовних вимог. Зазначала, що наказ про звільнення отримала 26 грудня 2016 року, а з позовом до суду звернулась
27 грудня 2016 року, який уточнювала у під час розгляду справи.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують.
Касаційна скарга ТОВ "Світловодський машинобудівний завод"задоволенню
не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із вимогами частини першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.