Постанова
Іменем України
28 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 761/10841/15-ц
провадження № 61-27330св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Лесько А. О. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль"
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Апеляційного суду Києва від 09 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Музичко С. Г., Рейнарт І. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 11 червня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/8051/74/56510, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії в сумі 151 500,00 дол. США на строк до 11 червня 2027 року, зі сплатою відсотків у розмірі 12,85 % річних.
Відповідно до пункту 10.1 договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 11 червня 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 014/8051/74/56510.
З метою зменшення фінансового навантаження на позичальника між сторонами укладено додаткові угоди до вищевказаного кредитного договору, а саме: 16 березня 2009 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 1, відповідно до умов якої позичальнику збільшено строк кредиту на 44 календарних місяці, дата остаточного погашення кредиту - 11 лютого 2031 року; 27 квітня 2010 року - додаткову угоду № 2, відповідно до умов якої позичальнику збільшено строк кредиту на 24 календарних місяці (дата остаточного погашення кредиту - 11 лютого 2033 року) та тимчасово на період з 27 квітня 2010 року до 27 квітня 2011 року зменшено розмір щомісячного платежу за кредитом; 30 липня 2010 року - додаткову угоду № 3, відповідно до умов якої позичальнику тимчасово, на період з 15 серпня 2010 року до 14 серпня 2011 року зменшено розмір щомісячного платежу за кредитом.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником кредитних зобов`язань, станом на 16 березня 2015 року утворилася кредитна заборгованість у розмірі 184 304, 51 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 4 012 379,40 грн та складається із: заборгованості за кредитом - 135 403,94 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ - 2 947 795,36 грн; заборгованості за відсотками - 14 783,98 дол США, що еквівалентно за курсом НБУ - 321 852,88 грн; пені - 34 116,59 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ - 742 731,16 грн, яку просив солідарно стягнути з відповідачів.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором в розмірі 184 304,51 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 4 012 379,40 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 вересня 2017 року в описовій та мотивувальній частинах рішення виправлено допущені описки.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок неналежного виконання позичальником кредитних зобов`язань утворилася заборгованість, яка відповідно до статей 526, 554, 1054 ЦК України підлягає стягненню в солідарному порядку з боржника та поручителя.
Рішенням Апеляційного суду Києва від 09 листопада 2017 року за апеляційною скаргою ОСОБА_2 рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року скасовано в частині задоволення позову до ОСОБА_2 та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що через відсутність згоди поручителя на збільшення обсягу його відповідальності у зв`язку з укладенням між позичальником та банком додаткової угоди № 1 від 16 березня 2009 року до кредитного договору № 014/8051/74/56510 та зміною у зв`язку з цим обсягу його відповідальності в бік збільшення, порука ОСОБА_2 відповідно до частини першої статті 559 ЦК України припинилась.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що ОСОБА_2 був ознайомлений з умовами додаткової угоди № 2, якою передбачено збільшення строку дії договору на 24 календарні місяці із зазначенням дати остаточного погашення 11 лютого 2033 року та змінено строк погашення заборгованості, зокрема позичальнику надано кредитні канікули на строк з 27 квітня 2010 року до 27 квітня 2011 року. Ним підтверджено, що його зобов`язання як поручителя відповідно до договору поруки зберігаються та забезпечують виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, що свідчить про його намір і надалі відповідати в якості поручителя за зобов`язаннями ОСОБА_1 . Крім того, ні з моменту укладення додаткових угод, ні в апеляційній скарзі відповідач не обґрунтовував свої вимоги відсутністю згоди на збільшення обсягу відповідальності. Разом з цим, суд апеляційної інстанції, вийшовши за межі доводів апеляційної скарги, неправильно застосував норми частини першої статті 559 ЦК України та частини третьої статті 303 ЦПК України 2004 року, що призвело до помилкового скасування ухваленого згідно із законом рішення суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
У частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судом установлено, що 11 червня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №014/8051/74/56510, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 151 500 доларів США, а позичальник зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів банку, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені договором. Процентна ставка за користування кредитом встановлена на рівні 12,85 % річних. Кредит надавався на строк до 11 червня 2027 року (т. 1 а. с. 10-18).
11 червня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 014/8051/74/56510, за умовами якого останній на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання відповідати перед банком за борговим зобов`язанням ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору № 014/8051/74/56510 від 11 червня 2007 року, а саме: повернути кредит в розмірі 151 500,00 дол. США та проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором (пункт 1.2 договору) (т. 1 а. с. 34-37).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.