Постанова
Іменем України
28 серпня 2019 року
м. Київ
справа 2-90/11
провадження № 61-16950св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Калараша А. А., Комаровської Н. В., Короткова В. Д., від 24 жовтня 2013 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що в період часу з 01 грудня 1993 року по 10 січня 2007 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Під час шлюбу вони придбали автомобіль ВАЗ 21053, який зареєстровано за ОСОБА_2 та 11 жовтня 2004 року від імені ОСОБА_2, уклали договір № 72 про часткову участь в будівництві житла в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Адмірал-Будінвест" (далі - ТОВ "Адмірал-Будінвест") на будівництво однокімнатної квартири. Вказував, що кошти за квартиру вони сплатили повністю. Вважав, що набув право власності на Ѕ частини спірного майна як чоловік ОСОБА_2 04 грудня 2008 року ОСОБА_2, без його згоди, уклала договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_3 набув право власності на спірну квартиру, що розташована по АДРЕСА_1 . Уточнивши позовні вимоги та остаточно визначившись із вимогами, просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, розташованої по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнати за ним право власності на Ѕ частини квартири, розташованої по АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на 1/2 частини автомобіля ВАЗ-21053 державний номерний знак НОМЕР_1, 1999 року випуску.
У березні 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя.
Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що з 1975 року вона працювала двірником у м. Києві та отримала квартиру до укладення з ОСОБА_1 шлюбу. У 1999 році вона продала належну їй квартиру та за отримані кошти придбала автомобіль ВАЗ 21053 та вважала що спірний автомобіль не є спільною сумісною власністю. Крім того, вказувала, що спірну квартиру вона придбала на особисті кошти, які отримала в борг у ОСОБА_7 та від продажу земельної ділянки в с. Алтестово. Із ОСОБА_1 вона припинила шлюбні відносини з 2001 року, тому вважала, що спірна квартиру придбана на її особисті кошти. Просила суд розділити майно, що знаходиться у спільній сумісній власності, ОСОБА_1 виділити будівлі: кухні, ванної кімнати, веранду, цех по переробці риби та цех по коптінню, а їй виділити: телевізор, камеру морозильну, два тюнери, дві антени, меблі.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2007 року об`єднано в одне провадження зустрічний позов ОСОБА_2 із позовом ОСОБА_1
У грудні 2010 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачем, стягнення компенсації вартості Ѕ частини нерухомого майна.
Позовні вимоги ОСОБА_3 мотивував тим, що під час укладення договору з ОСОБА_2 жодних перепон не існувало. Вважав, що він є добросовісним набувачем. Остаточно уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати його добросовісним набувачем квартири, розташованої по АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість Ѕ частини квартири, розташованої по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2010 року об`єднано в одне провадження зустрічний позов ОСОБА_3 із позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 березня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини автомобіля ВАЗ-21053 державний номерний знак НОМЕР_1, 1999 року випуску. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 195 000 грн, що дорівнює вартості Ѕ частини квартири, розташованої по АДРЕСА_1 .
Позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано ОСОБА_3 добросовісним набувачем квартири, розташованої по АДРЕСА_1 .
Задовольняючи частково позови ОСОБА_1 та ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира та автомобіль є спільним сумісним майном подружжя, тому ОСОБА_1 є власником Ѕ частини спірного майна. Оскільки ОСОБА_3 придбав спірну квартиру та не знав, що вона є спільною сумісною власності, то він є добросовісним набувачем.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 24 жовтня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Заочне рішення суду першої інстанції скасовано.
Позов ОСОБА_8 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі продажу квартири, розташованої по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Визнано за ОСОБА_9 право власності на Ѕ частини квартири, розташованої по АДРЕСА_1 та право власності на Ѕ частини автомобіля ВАЗ-21053 державний номерний знак НОМЕР_1, 1999 року випуску.
У задоволенні позову ОСОБА_10 відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24 жовтня 2013 року справу в частині залишення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя направлено до Малиновського районного суду м. Одеси для продовження розгляду.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1, апеляційний суд виходив з того, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1, тому ОСОБА_1 належить Ѕ частини спірної квартири та автомобіля. ОСОБА_2 усупереч положенню статті 369 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) розпорядилася майном, що є спільною сумісною власністю, тому вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими щодо визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не довів, що він придбав майно за відплатною угодою і що він не знав та не міг знати про те, що купує майно в особи, якій не належить право відчуження даного майна.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26 грудня 2013 року виправлено описку в третьому рядку сьомого абзацу резолютивної частини рішення апеляційного суду від 26 грудня 2013 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
04 квітня 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 та визнати його єдиним власником спірної квартири.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що 09 вересня 2011 року між ОСОБА_12 (дружиною заявника) та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири. Оскільки квартиру ОСОБА_12 придбала, перебуваючи з ним у шлюбі, тому оскаржуваним судовим рішеннями порушено і його права також. Вказує, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження майном без згоди іншого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у тому випадку, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який укладав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя. Рішення суду апеляційної інстанції є незаконним та необґрунтованим, воно ухвалено з порушенням норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для розгляду справи, оскільки його суд не залучив до участі у розгляді справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
09 червня 2017 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення (відзив), у яких він вказував, що рішення апеляційного суду є законним, просив залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення апеляційного суду без змін.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із суду першої інстанції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України ( далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судами встановлено, що 01 лютого 1993 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб.