Постанова
Іменем України
21 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 336/4822/13-ц
провадження № 61-19173св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю.,
Штелик С. П.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "МетаБанк" на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 липня 2013 року у складі судді
Галущенко Ю. А. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2017 року у складі колегії суддів: Бабак А. М., Спас О. В., Полякова О. З.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
особа, яка не брала участі у розгляді справи - публічне акціонерне товариство "МетаБанк",
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У червні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання довіреності та договору дарування житлового будинку недійсними, повернення сторін у первісний стан та поновлення реєстрації права власності на житловий будинок за ОСОБА_1
Позовна заява мотивована тим, що 26 листопада 2003 року позивачем була видана довіреність ОСОБА_2, згідно якої він уповноважив останнього прийняти у ОСОБА_4 житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться у АДРЕСА_1, та подарувати їх
ОСОБА_3 Згодом позивач, змінивши свої наміри, 16 грудня 2003 року надав ОСОБА_2 іншу довіреність, згідно якої уповноважив останнього цей же житловий будинок та земельну ділянку купити на його ім`я та продати за ціною і на умовах за власним розсудом. Право власності на вказаний житловий будинок з побутовими та господарськими будівлями і спорудами позивач набув 16 лютого 2004 року на підставі рішення Шевченківського районного суду
м. Запоріжжя у справі № 2-1232/2004, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим ОП ЗМБТІ 21 квітня 2004 року за
№ 3391592. Хоча наміру дарувати вказаний будинок ОСОБА_3 у позивача не було, ОСОБА_2 на підставі довіреності, виданої 26 листопада 2003 року, діючи поза його волею та без його відома, 24 квітня 2004 року подарував спірний житловий будинок своєму батькові ОСОБА_3 . При цьому, обдарований ОСОБА_3 у подарований йому будинок не вселявся та у ньому не мешкав. Наголошував на тому, що вчинений ним правочин, а саме, довіреність ОСОБА_2 була видана 26 листопада 2003 року в результаті помилки щодо змісту повноважень та предмету цього правочину, а також прав та обов`язків сторін, оскільки у нього ніколи не було наміру на уповноваження ОСОБА_2 укладати від його імені договір дарування спірного житлового будинку. Крім того зазначав, що на час видачі довіреності ОСОБА_2 зазначений житловий будинок йому на праві власності не належав, а його власником він став лише 16 лютого 2004 року на підставі рішення суду.
У зв`язку з викладеним позивач просив визнати недійною довіреність від
26 листопада 2003 року, видану ним на ім`я ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір дарування житлового будинку з побутовими та господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться у АДРЕСА_1, укладений 24 квітня 2004 року між ОСОБА_2, який діяв від імені
ОСОБА_1 на підставі доручення від 26 листопада 2003 року, та
ОСОБА_3 ; повернути сторони у первісний стан, поновивши реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок за ОСОБА_1 .
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 липня 2013 року позовом задоволено.
Визнано недійc ною довіреність від 26 листопада 2003 року, видану ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2, посвідчену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Цекєєвою І. О. за реєстровим № КД 3458.
Визнано недійсним договір дарування від 24 квітня 2004 року житлового будинку на АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1, від імені якого діяв ОСОБА_2, та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Цекєєвою І. О. за реєстровим № 386.
Скасовано державну реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок, проведену на підставі договору дарування від 24 квітня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Цекєєвою І. О. за реєстровим № 386.
Поновлено реєстрацію права власності на зазначений житловий будинок за ОСОБА_1 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2004 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щодовіреність від 26 листопада 2003 року, якою ОСОБА_2 надавались повноваження щодо дарування житлового будинку, була видана ОСОБА_1 під впливом помилки, оскільки на час її видачі він не був власником житлового будинку на
АДРЕСА_1 , а тому помилявся щодо наявності у нього права на розпорядження цим майном шляхом дарування. Видавши довіреність від 16 грудня 2003 року з повноваженнями купити та продати цей будинок, тим самим підтвердив, що його волевиявлення було направлено на відплатне відчуження майна.
20 липня 2015 року особа, яка не брала участі у розгляді справи, публічне акціонерне товариство "МетаБанк" (далі - ПАТ "МетаБанк") звернулося до Апеляційного суду Запорізької області з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 09 липня 2013 року з тих підстав, що це рішення порушує їх права та інтереси. Посилалося на те, що на підставі договору іпотеки від
11 лютого 2008 року, укладеного з ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором, Банк є іпотекодержателем спірного нерухомого майна, а саме: житлового будинку № АДРЕСА_1 .
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 20 січня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "МетаБанк" задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя віл 09 липня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 провизнання довіреності та договору дарування житлового будинку недійсними, повернення сторін в первісний стан та поновлення реєстрації права власності на житловий будинок за ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції було мотивоване тим, що позовні вимоги не підтверджуються доказами, а ґрунтуються на припущеннях. Припинення чинності довіреності у зв`язку з видачею довіреності з іншими повноваженнями статтею 69 ЦК Української РСР 1963 року не передбачено, раніше ж видана
ОСОБА_1 довіреність від 26 листопада 2003 року у зв`язку з видачею ОСОБА_2 довіреності від 16 грудня 2003 року ним скасована не була. При цьому, як на час видачі довіреності від 26 листопада 2003 року, так і від
16 грудня 2003 року власником спірного будинку ОСОБА_1 не був. Доводи позивача про те, що вказаної обставини на час видачі довіреності 26 листопада 2003 року він не усвідомлював, суперечать як змісту довіреності, в якій ОСОБА_2 доручалося прийняти це майно від ОСОБА_4 , як від власника, так наступними діями щодо купівлі будинку за угодою від 17 грудня 2003 року, яка була визнана дійсною в судовому порядку.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду апеляційної інстанції від 20 січня 2016 року скасовано, справу передано до апеляційного суду на новий розгляд.
За результатами нового апеляційного перегляду, ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "МетаБанк" відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 липня 2013 року залишено без змін.
Залишаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів апеляційного суду з урахуванням висновків та мотивів, з яких було скасоване рішення суду апеляційної інстанції від 20 січня 2016 року дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а висновки з яких виходив суд першої інстанції є правильними, оскільки позивач як довіритель на час видачі довіреності 26 листопада 2003 року діяв під впливом помилки, а саме, неправильно сприймав предмет та обсяг повноважень представника за цією довіреністю, оскільки його волевиявлення було направлене на відплатне відчуження майна, яке на той час йому ще не належало, а договір дарування було укладено всупереч внутрішній волі позивача його представником, який діяв на підставі недійсної довіреності. Крім того, внаслідок укладання договору дарування не настали наслідки, які були обумовлені цим договором, оскільки обдарований до спірного будинку не вселявся і фактично дар не приймав.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У квітні 2017 року ПАТ "МетаБанк" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено обставин, які мають значення для справи, зокрема судами було визнано недійсною довіреність від 26 листопада 2003 року, видану ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_6, яка взагалі відсутня в матеріалах справи. Вказують, що в матеріалах справи є доручення, видане 26 листопада 2003 року ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_6, таким чином суди порушили вимоги статті 58 ЦПК України 2004 року. Також суд апеляційної інстанції при повторному перегляді справи не викликав у судове засідання сторони у справі з метою встановити їх фактичне волевиявлення щодо оспорюваної угоди. Вказує, що суди розглянули цю справу, незважаючи на наявність іншої цивільної справи № 0827/8747/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, у якій рішенням апеляційного суду у задоволенні позову було відмовлено. Судами не було встановлено дати, з якої ОСОБА_1 дізнався про порушення свого права, оскільки це має важливе значення для правильного вирішення справи та застосування строків позовної давності. Також вказує, що поза увагою судів залишився той факт, що позивач сам надав ОСОБА_2 правовстановлюючі документи на спірний будинок, які були необхідні для посвідчення договору дарування. Також судами не було надано оцінки тій обставині, що впродовж тривалого часу, а це майже більше 8 років позивач не здійснював будь-яких дій щодо утримання спірного будинку. Вказує, що спірний житловий будинок завжди належав сім`ї ОСОБА_2, оскільки в ній зареєстровані та проживають лише члени сім`ї відповідачів, а сам позивач ніколи не жив у цьому будинку. Оскаржувані судові рішення порушують права Банку як іпотекодержателя спірного нерухомого майна, однак його не залучено до участі у справі. Зокрема вказує, що згідно договору іпотеки від 11 лютого 2008 року, укладеного з ОСОБА_3 в забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, Банк є іпотекодержателем житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 497 кв. м. На даний час вказаний договір іпотеки є дійсним, а рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2012 року, яке набрало законної сили 16 серпня 2012 року, на вказане майно як на предмет іпотеки звернуто стягнення та з 12 жовтня 2012 року це рішення перебуває на примусовому виконанні. Також вказує, що згідно статті 80 ЦК Української РСР суд повинен був відмовити у задоволенні позову у зв`язку з тим, що позов подано після закінчення строків позовної давності, оскільки позовна давність згідно статті 75 ЦК Української РСР має застосовуватися судом незалежно від заяви сторони. Також вказує, що суд апеляційної інстанції необгрунтовано відмовив у задоволенні клопотання Банку щодо витребування та дослідження доказів у справі, а судді апеляційного суду Спас О. В. та Поляков О. З. мали заявити собі самовідвід, оскільки представником ОСОБА_3 був колишній працівник цього суду (помічник/секретар судового засідання).
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У запереченнях, аналогічних за змістом, на касаційну скаргу ПАТ "МетаБанк" ОСОБА_7., ОСОБА_3 та ОСОБА_2, вказують, що оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, а доводи Банку зводяться до перекручування обставин справи та на законність судових рішень не впливають. Також зазначають, що права Банку ніяким чином не порушені, оскільки іпотека на спірне нерухоме майно зберігається й на цей час, а єдиною перешкодою в реалізації предмета іпотеки була та обставини, що в спірному житловому будинку були зареєстровані неповнолітні діти ОСОБА_2, які на даний час досягли повноліття та за рішенням суду вирішено питання щодо їх виселення. У зв`язку з чим просили у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.