Постанова
Іменем України
19 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 644/9615/16-ц
провадження № 61-26332св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Штелик С. П.
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі",
відповідач - ОСОБА_1,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31 травня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 13 вересня 2017 року у справі за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до ОСОБА_1 про стягнення вартості спожитої теплової енергії,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (далі - КП "ХТМ") звернулось до суду із зазначеним позовом, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 вартість спожитої без достатніх підстав теплової енергії за період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року в розмірі 47 958,73 грн, 3% річних у сумі 504,26 грн, індекс інфляції у сумі 2596,89 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідач, якому на праві власності належать нежитлові приміщення в житлових будинках АДРЕСА_1 з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП "ХТМ", не уклавши з позивачем договір на постачання теплової енергії, безпідставно отримує теплову енергію за рахунок КП "ХТМ".
ОСОБА_1 з жовтня 2015 року по квітень 2016 року безпідставно спожив теплової енергії на суму 47 958,73 грн. За кожен розрахунковий період відповідачеві були направлені платіжні вимоги-доручення про сплату за спожиту теплову енергію, які ОСОБА_1 в добровільному порядку не сплатив.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31 травня 2017 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13 вересня 2017 року, позовні вимоги КП "ХТМ" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП "ХТМ" вартість спожитої теплової енергії у сумі 47 958,73 грн, 3% річних у сумі 504,26грн, індекс інфляції у сумі 2596,89грн, а всього в сумі 51 029,88 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31 травня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 13 вересня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що він не являється споживачем послуг з надання теплової енергії та гарячого водопостачання, оскільки фактично ці послуги не споживає і договору на споживання цих послуг із позивачем не укладав.
У листопаді 2017 року КП "ХТМ" подало заперечення на касаційну скаргу, в якому просило її відхилити, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Висновки судів узгоджуються з правовим висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1192цс15, 25 листопада 2015 року у справі № 6-2290цс15 та інших.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Орджонікідзевського районного суду м. Харкова.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належать нежитлові приміщення в житлових будинках
АДРЕСА_1 житлові будинки № АДРЕСА_1, обладнані централізованими системами опалення.
КП "ХТМ" згідно із Статутом здійснює діяльність з виробництва, транспортування, розподілу та реалізації теплової енергії усім групам споживачів по тарифам, що регулюються згідно діючого законодавства.
ОСОБА_1 не укладав з КП "ХТМ" договір на постачання теплової енергії.
КП "ХТМ" з жовтня 2015 року по квітень 2016 року, здійснював подачу теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки, АДРЕСА_1 .
Відповідно розрахунку нарахувань за період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року відповідачем спожито теплової енергії на суму 47 958,73 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої та апеляційної інстанції виходили з того, що відповідач безпідставно споживав теплову енергію у заявлений у позові розмірах та у добровільному порядку не відшкодував позивачеві її вартість і при цьому вказав, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати спожитої теплової енергії.
Судом першої та апеляційної інстанцій всебічно досліджено наявні у справі докази та надано їм належну правову оцінку, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального процесуального права.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що КП "ХТМ" фактично не надає йому послуг з централізованого теплопостачання, оскільки у спірному житловому приміщенні опалювальні прилади відсутні, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Згідно з пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.