Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 2-8267/2005
провадження № 61-30452св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Штелик С. П.
учасники справи:
позивач - заступник прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Тернопільської міської ради,
позивач - Приватне підприємство "Світанок",
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - Приватне підприємство "Люкс",
особа, яка не брала участь у справі - Тернопільська міська рада,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу виконавчого комітету Тернопільської міської ради, до якої приєдналась Тернопільська міська рада на рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 07 листопада 2017 року, ухвалене у складі колегії суддів Міщія О. Я., Шевчук Г. М., Ходоровського М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2005 року заступник прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Тернопільської міської ради, приватного підприємства "Світанок" (далі - ПП "Світанок") звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, і в обґрунтовування позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_1 не проживає у спірному помешканні з 1998 року, а ОСОБА_2 - з травня 2004 року, не оплачують квартплату та комунальні послуги, не навідуються до спірної квартири.
Враховуючи викладене, заступник прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Тернопільської міської ради, ПП "Світанок" просив позов задовольнити, визнати відповідачів такими, що втратили право користування житлом на підставі статей 71, 72 ЖК України Української РСР.
Короткий зміст судових рішення судів.
Справа переглядалась судами неодноразово.
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2005 року позов задоволено. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано такими, що втратили право користування жилим приміщенням - 37/100 частиною квартири АДРЕСА_1 - кімнатою, площею 11,2 кв. М, 1/2 кухні, 1/2 ванни, 1/2 туалету та 1/2 коридору. Зобов`язано відділ реєстраційної та міграційної роботи Тернопільського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ в Тернопільській області зняти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 26 травня 2016 року заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2005 року скасовано в частині зобов`язання відділу реєстраційної та міграційної роботи Тернопільського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ в Тернопільській області зняти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_1 . У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 26 травня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 07 листопада 2017 року заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2005 року скасовано.
Провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право на користування жилим приміщенням - закрито у зв`язку із смертю сторони.
Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Тернопільської міської ради, приватного підприємства "Світанок", третя особа приватне підприємство "Люкс" до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням - 37 /100 частини квартири по АДРЕСА_1, що складається з кімнати пл. 11,2 кв.м., 1/2 кухні, 1/2 ванни, 1/2 туалету та 1/2 коридору і про зобов`язання зняти ОСОБА_1 з реєстраційного обліку у вказаному приміщенні.
Вирішено питання по судових витратах.
Рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог мотивоване тим, що ОСОБА_1 не проживала у приміщенні у зв`язку з наявністю конфлікту з ОСОБА_3, а також у зв`язку з відсутністю у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б давали підстави для встановлення факту непроживання відповідачки у вказаному жилому приміщенні без поважних причин понад строк, передбачений статті 71 ЖК Української РСР. Рішення в частині зобов`язання зняти ОСОБА_1 з реєстраційного обліку скасовано у зв`язку з тим, що дана вимога є похідною від вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до касаційної інстанції
Скаржник виконавчий комітет Тернопільської міської ради просив суд скасувати рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 07 листопада 2017 року та залишити в силі заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2005 року.
Тернопільська міська рада, яка приєдналась до касаційної скарги, просила суд скасувати рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 07 листопада 2017 року та залишити в силі заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2005 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2017 року виконавчий комітет Тернопільської міської ради подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 07 листопада 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 2-8267/05 з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У січні 2018 року справу № 2-8267/05 передано до Верховного Суду.
У серпні 2019 року Тернопільська міська рада, яка не брала участь у справі, подала до Верховного Суду заяву про приєднання до касаційної скарги виконавчого комітету Тернопільської міської ради на рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 07 листопада 2017 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2019 року прийнято заяву Тернопільської міської ради про приєднання до касаційної скарги виконавчого комітету Тернопільської міської ради на рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 07 листопада 2017 року .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом не залучено до участі у справі Тернопільську міську раду та ОСОБА_3 не було залучено до участі у справі, а рішення суду впливає на їх права та інтереси.
Судом не було взято до уваги те, що у зв`язку з розшуком/порушенням кримінальної справи щодо ОСОБА_2, наявність конфліктів з мешканцями квартири, сімʼя ОСОБА_1 покинула м. Тернопіль.
Факт відсутності ОСОБА_1 у спірному житлі підтверджений документально та показами свідків, окрім того, ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила факт її не проживання в кімнаті тривалий час.
Заява про приєднання до касаційної скарги мотивована тим, що суд першої та апеляційної інстанцій ухвалою від 24 квітня 2019 року та постановою від 10 липня 2019 року змінили спосіб та порядок виконання оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, стягнувши судові витрати за рахунок коштів місцевого бюджету Тернопільської міської ради, однак Тернопільська міська рада не брала участі у справі, та не була залучена до неї, хоча повинна була бути залучено, оскільки вона є розпорядником і власником комунального майна (житлового фонду). Вважає, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з підстав викладених у касаційній скарзі виконавчого комітету Тернопільської міської ради.
Інші учасники справи наданим їм правом на подачу відзиву не скористались.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 липня 1991 року двохкімнатна квартира АДРЕСА_1 розділена між ОСОБА_3, якому виділено кімнату, площею 18, 2 кв. м, та ОСОБА_5 (колишня дружина ОСОБА_3 ), якій виділено кімнату, площею 11,2 кв. м, коридор кухня, ванна, туалет залишені у спільному користуванні. Зобов`язано ЖЕК-12 виділити ОСОБА_3 та ОСОБА_5 окремий розрахунковий рахунок (а.с.14).
22 жовтня 1991 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 проведено обмін квартир. В результаті якого ОСОБА_1 її донька та син зайняли квартиру АДРЕСА_1 (а.с.15) .