Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
місто Київ
справа № 212/1128/17-ц
провадження № 61-26768св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2017 року у складі судді Козлова Ю. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"
(далі - ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат") про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у розмірі 18 010, 80 грн.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що, працюючи на підприємстві відповідача, 03 червня 2003 року, з ним стався нещасний випадок, внаслідок падіння. Рішенням МСЕК № 00368, серії 10ААА, первинно з 28 лютого 2011 року встановлено 5 % ступінь втрати професійної працездатності. Позивач зазначає, що внаслідок зазначеного нещасного випадку на підприємстві та втрати здоров`я, він змушений був тривалий час лікуватися, зазнаючи фізичні страждання, психологічний дискомфорт, що негативно впливає на його стан, а тому звернувся до суду з вимогами про відшкодування відповідачем моральної шкоди.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав, пояснивши, що оскільки причиною трудового каліцтва позивача є грубе порушення ним трудової і виробничої дисципліни, у ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" відсутній обов`язок з відшкодування позивачу моральної шкоди на підставі статті 1167 ЦК України. На переконання відповідача, зазначений нещасний випадок стався на підприємстві, проте, не з вини роботодавця, а з вини позивача, саме внаслідок його дій та бездіяльності, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку від 04 червня 2003 року. Також, відповідач зазначає, що позивачем невірно визначено норми законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, оскільки позивачу первинно встановлена втрата професійної працездатності у 1999 році.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_1 суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000, 00 грн. Вирішено питання судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, керувався тим, що наявність трудового каліцтва у позивача підтверджено зібраними у цивільній справі письмовими доказами, а тому відповідно до статей 23, 1168, 1172 ЦК України, статей 173, 153 Кодексу законів про працю України вирішив частково відшкодувати завдану позивачу моральну шкоду.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" відхилено. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2017 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, дійшов висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами існували трудові правовідносини.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що позивачем отримано виробничу травму під час виконання ним трудових обов`язків, відповідно, наявність у зв`язку з цим підстав, передбачених статтями 153, 237-1 Кодексу законів про працю України, для відшкодування моральної шкоди. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що актом форми Н-1 від 06 червня 2003 року № 10/2003 дійсно не передбачено вини роботодавця у заподіянні шкоди, однак ця обставина не може бути підставою для відмови в позові останнього до роботодавця, оскільки, як це випливає з аналізу норм частини другої статті 153, статті 173, частини першої статті 237-1 Кодексу законів про працю України, до числа умов виникнення зобов`язання з відшкодування моральної шкоди відносяться наявність моральних страждань працівника або втрати нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника вживати додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина роботодавця не є умовою настання такого виду юридичної відповідальності.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням процесуальних та матеріальних норм, є незаконним та необґрунтованим. Заявник зазначає, що суди не дослідили та не надали правової оцінки акту форми Н-1 від 06 червня 2003 року № 10/2003, відповідно до якого у настанні нещасного випадку наявна вина саме працівника ОСОБА_1 Вважає, що суди при визначені позивачу розміру відшкодування моральної шкоди не врахував конкретні обставини справи, а тому присуджений в судовому порядку розмір шкоди є істотно завищеним.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у червні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 213 ЦПК України 2004 року, а касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 04 червня 2003 року о 00 годин 30 хвилин, при виконанні трудових обов`язків підземного гірничого робітника очисного забою шахти "Родіна" ВАТ "Кривбасзалізрудком" (правонаступником якого є ПАТ "Кривбасзалізрудком"), з позивачем ОСОБА_1 стався нещасний випадок, у зв`язку із чим він отримав травму: частковий розрив двоголового м`яза лівого плеча.