Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 676/4695/16-ц
провадження № 61-33402св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Лесько А. О. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 16 травня 2017 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділення частки земельної ділянки в натурі.
Позовна заява мотивована тим, що з 24 квітня 2009 року він є власником квартири АДРЕСА_1 і йому на праві спільної часткової власності належить 49/100 житлового будинку загальною площею 128,2 кв. м та відповідна частка земельної ділянки загальною площею 0,0615 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Вказує, що іншими співвласниками цього житлового будинку та земельної ділянки є відповідачі, які мають у власності по 51/200 частини житлового будинку кожен. Посилається на те, що частини житлового будинку у праві спільної часткової власності в натурі визначені, однак частини земельної ділянки не виділені.
Оскільки він має намір розпорядитися своєю власністю, позивач просив суд виділити йому 49/100 частки земельної ділянки, що є у спільній частковій власності із відповідачами.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2017 року, з урахуванням ухвали Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 березня 2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що будь-який варіант виділу позивачу земельної ділянки суперечить вимогам чинного законодавства, а також, будуть порушені права відповідача на користування гаражем, що побудований на спільній земельній ділянці.
Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 16 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Виділено у власність ОСОБА_1 з спільної власності по другому варіанту висновку експерта судової земельно-технічної експертизи від 15 грудня 2016 року № 102Е-12/16 земельну ділянку площею 0,0301 га (яка зафарбована жовтим кольором-1), що відповідає ідеальній частці ОСОБА_1 у житловому будинку 49/100 частин, яка розташована по АДРЕСА_1 ( в межах точок 1, 2, 3, 11, 12, 13, 14, 15, 16), залишивши у спільному володінні співвласників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0314 га, що розташована по АДРЕСА_1 (зафарбована зеленим кольором-2), яка відповідає ідеальній частці ОСОБА_2, ОСОБА_3 в житловому будинку 51/100 ( в межах точок 16, 15, 14, 13, 12, 11, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10).
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції щодо порушення позивачем права ОСОБА_2 на користування гаражем є помилковими, оскільки гараж, яким він користується та інші прибудови є самочинним будівництвом, і наявність цих забудов не може бути врахована при виділі земельної ділянки позивачу. З огляду на те, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування частини спільного майна в натурі, позивач має право на виділення у власність по другому варіанту висновку експерта судової земельно-технічної експертизи від 15 грудня 2016 року земельну ділянку площею 0,0301 га, яка відповідає ідеальній частці позивача у житловому будинку.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У червні 2017 рокуОСОБА_2 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки розпорядженням виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради депутатів трудящих від 03 вересня 1971 року № 397-р ОСОБА_2 дозволено користуватись гаражем, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд, тому вказаний гараж не може вважатись самочинною забудовою. Відсутність у заявника державної реєстрації права власності на гараж, також не може бути підставою для визнання його самочинним будівництвом, оскільки гараж був збудований в 1970 роках, а до набрання чинності ЦК України та Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" виникнення права власності на будинки та споруди не залежало від їх державної реєстрації. Крім того, на земельній ділянці існує один заїзд на територію домоволодіння, який переданий у власність позивача, що фактично позбавляє заявника права володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому зазначено, що мотиви та підстави, вказані в касаційній скарзі щодо скасування оскаржуваного судового рішення є безпідставними та незаконними. ОСОБА_2 намагається ввести суд в оману, стверджуючи, що при винесенні рішення про виділення спірної земельної ділянки на ній вже були розташовані гаражі та сараї, а також замовчує той факт, що вказані споруди є самочинними. Право тимчасового користування гаражем у ОСОБА_2 припинилось у зв`язку зі смертю його діда, якому належало таке право і це право не входить до складу спадщини. ОСОБА_2 з позовом про встановлення земельного сервітуту до суду не звертався. Також, заявник має доступ до власної частини будинку з іншого боку, проте намагається позбавити позивача та його членів сім`ї права на приватне життя.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.