Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 759/4245/15-ц
провадження № 61-26376св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Лесько А. О.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року у складі судді Войтенко Ю. В. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2017 року у складі суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Гаращенко Д. Р.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_4,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про вселення, усунення перешкод у користуванні квартирою, посилаючись на те, що вони у встановленому порядку вселені в квартиру АДРЕСА_1, проте відповідачі створюють перешкоди у користуванні цією квартирою (змінили вхідні двері та замки).
Враховуючи викладене, просили вселити їх в квартиру АДРЕСА_1, встановити порядок користування квартирою, зобов`язати відповідачів не чинити перешкод у користуванні квартирою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року позов задоволено частково. Вселено ОСОБА_2, ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 був вписаний в ордер на спірну квартиру, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. В подальшому ОСОБА_3 з 20 вересня 2001 року було зареєстровано у вказаній квартирі. Ордер в установленому законом порядку недійсним не визнавався. Судового рішення про визнання позивачів такими, що втратили право користування спірною квартирою, яке б було чинним на момент розгляду справи суду не надано. Щодо поважності причин не проживання, суд вважає встановленим неприязні відносини між сторонами, та з огляду на оскарження позивачем заочного рішення, наявності заяв до правоохоронних органів з обох сторін, відсутність судового рішення про припинення права користувачів на користування спірною квартирою, визнання відповідачами факту неможливості проживання разом з позивачами, про що зазначено у їх запереченнях на позовну заяву, відсутність згоди на мирне врегулювання спору, запропоноване позивачем в судовому засіданні, тому причини непроживання позивачів у спірній квартирі є поважними. Щодо позовної вимоги про встановлення порядку користування спірною квартирою, слід зазначити, що позивачі в своєму позові зазначили про неможливість складення плану спірної квартири через неможливість потрапляння до спірної квартири. При цьому, жодних клопотань про витребування відповідних документів направлено не було. За таких обставин, суд вважає неможливим встановити порядок користування спірною квартирою за відсутності конкретних позовних вимог щодо вказаного розподілу та відсутності достовірних даних відносно технічних характеристик спірної квартири. З огляду на викладене, позовні вимоги в частині встановлення порядку користування задоволенню не підлягають. Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідачів не чинити перешкод в користуванні всіма кімнатами спірної квартири та приміщеннями загального користування, суд дійшов до висновку про задоволення позовної вимоги про вселення, фактично, порушене право позивача вже було відновлено, про інші випадки порушення права позивача в позовній заяві не зазначено, відповідно, вказані вимоги задоволенню не підлягають.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивовано тим, що, встановивши, що ОСОБА_2 зазначений в ордері на отримання житла і зареєстрований за вказаною адресою, а ОСОБА_3 вселена як член сім`ї наймача і також зареєстрована за вищевказаною адресою, тобто позивачі набули рівних із відповідачами прав користування спірною квартирою, а останніми створюються перешкоди у користуванні квартирою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вселення позивачів до спірної квартири.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1)Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 був вселений до квартири на підставі рішення суду, що не є добровільною згодою всіх повнолітніх членів сім`ї на вселення. Апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у спарві до розгляду її позову про визнання позивачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
(2) Позиція позивачів
У запереченні на касаційну скаргу позивачі зазначають, що він зазначений в ордері на отримання житла і зареєстрований за вказаною адресою, а ОСОБА_3 вселена як член сім`ї наймача і також зареєстрована за вищевказаною адресою, а тому доводи касаційної скарги безпідставні.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суди установили, що 05 листопада 1987 року ОСОБА_5 виданий ордер № 6357 серії Б на право зайняття трьохкімнатної квартири АДРЕСА_2 а для проживання її сім`ї у складі чотирьох осіб: ОСОБА_5, чоловік - ОСОБА_3, син - ОСОБА_2, донька - ОСОБА_4 .