Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 607/1227/17
провадження № 61-30865св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Лесько А. О.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 вересня 2017 року у складі судді Грицака Р. М. та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2017 року у складі суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Храпак Н. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_1,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що вони із відповідачем перебувають в зареєстрованому шлюбі з 20 квітня 1985 року. 23 липня 2013 року вони за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1 та зареєстрована на відповідача ОСОБА_1 . На даний час стосунки між ними погіршилися та вони не можуть досягти згоди щодо користування вищезазначеною квартирою, яку ОСОБА_1 має намір відчужити одноособово. Тому просив в порядку поділу майна подружжя визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю. В обґрунтування своїх вимог вказувала, що 30 червня 2011 року батько ОСОБА_3 подарував їй двокімнатну квартиру АДРЕСА_2. Договір дарування цього ж числа 30 червня 2011 року посвідчений нотаріусом Александровою Є. Ю. та зареєстрований в реєстрі за №1-706. Оскільки на той час вона проживала на території України в АДРЕСА_3 і була громадянкою України, це ускладнювало процес продажу квартири, тому 09 листопада 2012 року вона подарувала вищевказану квартиру своєму родичу громадянину Російської Федерації ОСОБА_4, який 07 грудня 2012 року продав зазначену квартиру громадянину Росії ОСОБА_5 10 січня 2013 року ОСОБА_4 переслав виручені від продажу квартири гроші на ім`я її дочки ОСОБА_6 та зятя ОСОБА_7 по 18 тис. доларів США кожному, а в цілому 36 тис. доларів США. З метою придбання для неї квартири в м. Тернопіль ОСОБА_8 25 червня 2013 року уклав попередній договір з власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_9 про купівлю даної квартири. 23 липня 2013 року між нею та ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . 23 липня 2013 року вона зареєструвала право власності на квартиру. Зазначала, що спірна квартира придбана нею за особисті кошти та не є спільним майном подружжя, тому просила суд визнати квартиру АДРЕСА_1 її особистою приватною власністю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 вересня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартиру АДРЕСА_1 . Вирішено питання про судові витрати. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суд критично оцінює твердження ОСОБА_1 про те, що квартира АДРЕСА_1 придбана нею за особисті кошти, отримані від продажу належної їй квартири АДРЕСА_2, оскільки згідно матеріалів справи дана квартира була відчужена ОСОБА_1 шляхом дарування ОСОБА_4 . Крім того, суд вважає недоведеними й посилання ОСОБА_1 на передачу їй громадянином ОСОБА_4 коштів в розмірі 36 тис. доларів США, оскільки будь-які докази, які б підтверджували даний факт, в матеріалах справи відсутні. Таким чином судом встановлено, що під час перебування сторін у шлюбі ними набуто спірне майно - квартиру АДРЕСА_1, яка є їх спільною сумісною власністю та підлягає поділу.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишеон без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивовано тим, що доводи ОСОБА_1 про те, що спірна квартира придбана нею за особисті кошти, які отримані від продажу належної їй квартири АДРЕСА_2, не заслуговують на увагу, оскільки нею не представлено, а судом не здобуто жодного доказу, що саме ці кошти після відчуження квартири в Росії витрачені на придбання квартири в м .Тернополі . Дані доводи спростовуються грошовими переказами, в яких зазначено, що ОСОБА_4 дарує по 18 тис. доларів США ОСОБА_10 та ОСОБА_8 і ці кошти вони отримали в січні 2013 року, а квартира придбана в липні 2013 року. В матеріалах справи відсутні будь-які підтверджуючі докази передачі ій ОСОБА_4 коштів в розмірі 36 тис. доларів США. Крім того, пунктом 7 договору купівлі-продажу від 23 липня 2013 року передбачено, що на момент укладення цього договору вона перебуває у шлюбі із ОСОБА_2, який дає згоду на купівлю квартири у спільну сумісну власність подружжя, відповідно до заяви. Отже, рішення суду першої інстанції щодо відмови у зустрічному позові про визнання за ОСОБА_1 особистою власністю вищезгаданої квартири є вірним.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що її доводи про придбання спірної квартири підтверджені документально, суд необґрунтовано відхилив надані нею докази.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суди установили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 20 квітня 1985 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу № НОМЕР_1.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію права власності, виданого 28 липня 2011 року Управлінням Федеральної служби державної реєстрації, кадастру і картографії по Ленінградській області, ОСОБА_1 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_2.
09 листопада 2012 року ОСОБА_1 подарувала громадянину Російської Федерації ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2, що підтверджується договором дарування, зареєстрованим 03 грудня 2012 року Управлінням Федеральної служби державної реєстрації, кадастру і картографії по Ленінградській області.