Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 591/3654/18
провадження № 61-10074св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Сумська обласна рада, Обласне комунальне підприємство "Аеропорт Суми", голова Сумської обласної ради Токар Володимир Миколайович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 лютого 2019 року у складі судді Сидоренко А. П. та постанову Сумського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Собини О. І., Хвостик С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2018 року ОСОБА_1 через свого представника - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Сумської обласної ради, Обласного комунального підприємства "Аеропорт Суми" (далі - ОКП "Аеропорт Суми"), голови Сумської обласної ради Токаря В. М., яким просив визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Сумської обласної ради Токаря В. М. від 22 травня 2018 року № 9-кп "Про звільнення з посади директора обласного комунального підприємства "Аеропорт Суми" ОСОБА_1 "; поновити його на цій посаді з 25 травня 2018 року та зобов`язати Сумську обласну раду укласти з ним трудовий контракт на новий строк з 25 травня 2018 року по 24 травня 2021 року на тих самих умовах, що діяли у контракті від 25 травня 2015 року; стягнути з ОКП "Аеропорт Суми" на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 17 919,12 грн, вихідну допомогу в розмірі шестимісячного середнього заробітку в сумі 85 596,08 грн та середній заробіток за весь час затримки в її виплаті у сумі 17 919,12 грн; з кожного з відповідачів в рівних частках стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що працював на посаді керівника ОКП "Аеропорт Суми" відповідно до укладеного між ним та Сумською обласною радою контракту від 25 травня 2015 року строком на 3 роки. За два місяці до закінчення терміну дії контракту, він звернувся до роботодавця із заявою про намір продовжувати роботу та запропонував укласти контракт на новий строк. Натомість, 22 травня 2018 року головою Сумської обласної ради було прийнято розпорядження № 9-кп "Про звільнення з посади директора обласного комунального підприємства "Аеропорт Суми" ОСОБА_1 " на підставі пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Стверджував, що голова Сумської обласної ради не має повноважень на звільнення керівників підприємств комунальної власності, а з огляду на відсутність волевиявлення Сумської обласної ради про звільнення його з посади, трудові відносини фактично тривають і його звільнення є незаконним. У зв`язку з цим підлягають відшкодуванню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 травня до 01 липня 2018 року, який складає 17 919,12 грн. Крім того, позивач вказував на те, що має право на шестимісячний середній заробіток на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України у розмірі 89 596,08 грн та середній заробіток за час затримки цієї виплати у розмірі 17 919,12 грн.
Також позивач вважав, що йому було відмовлено в укладенні трудового договору всупереч гарантіям, закріпленим у статті 22 КЗпП України, оскільки він є особою з інвалідністю 3 групи, а тому просив суд зобов`язати Сумську обласну раду укласти з позивачем трудовий договір на новий строк на тих же умовах, що діяли в контракті від 25 травня 2015 року.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04 лютого 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що законодавством та укладеним з позивачем контрактом не встановлений обов`язок сторін укладати контракт на новий термін, а також не передбачені правові наслідки в разі нездійснення таких дій, також як і не передбачено автоматичне продовження строку дії контракту. Суд дійшов висновку, що у період між сесіями голова обласної ради або особа, що здійснює його повноваження, має право звільняти з займаної посади керівника підприємства відповідно до чинного законодавства про працю з наступним внесенням цього питання на затвердження обласною радою, та не погодився з доводами позивача, що Положення про порядок призначення і звільнення з посад керівників підприємств, установ та закладів, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області не регулює питання прийняття та звільнення керівників комунальних підприємств, з огляду на те, що рішенням обласної ради від 25 березня 2016 року "Про внесення змін та доповнень до рішення обласної ради від 18 листопада 2011 року "Про порядок управління комунальними підприємствами, закладами які належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області" Положення про призначення було викладено у новій редакції, яка передбачала конкурсний порядок призначення осіб на посади керівників. Рішенням обласної ради від 24 лютого 2017 року "Про скасування пункту 1 рішення обласної ради від 25 березня 2016 року "Про внесення змін та доповнень до рішення обласної ради від 18 листопада 2011 року "Про порядок управління комунальними підприємствами, закладами які належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області" нова редакція Положення про призначення була скасована. Таким чином, було поновлено попередню редакцію цього документу від 18 листопада 2011 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивача звільнено з посади директора ОКП "Аеропорт Суми" розпорядженням голови Сумської обласної ради Токаря В. М. від 22 травня 2018 року відповідно до норм законодавства з огляду на те, що закінчення терміну дії укладеного з позивачем контракту настав 24 травня 2018 року, тобто в міжсесійний період, та, враховуючи те, що Сумська обласна рада скористалася своїм правом вирішити питання про припинення трудових відносин, обравши таку правову підставу як закінчення строку трудового контракту згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України. До того ж, розглядаючи питання про можливість укладення контракту з позивачем на новий строк, Сумська обласна рада, як суб`єкт владних повноважень, здійснює дискреційні повноваження, обираючи з кількох допустимих рішень, суд не може брати на себе повноваження щодо вирішення питання, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Окрім цього, звільнення ОСОБА_1 відбулося в зв`язку з закінчення терміну дії контракту, а не з мотивів інвалідності, а тому відсутні підстави для твердження про порушення роботодавцем частини третьої статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" по відношенню до позивача.
Оскільки під час судового розгляду судом не встановлено підстав для поновлення позивача на вказаній посаді, відсутні й правові підстави про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Так само, оскільки судом першої інстанції не встановлено обставин, які б свідчили про порушення обов`язку роботодавця виплатити вихідну допомогу при звільненні позивача, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Постановою Сумського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що Зарічний районний суд м. Суми правильно дослідив обставини справи та застосовував норми матеріального права до спірних правовідносин, зокрема пункт 2 статті 36 КЗпП України, пункт 20 частини першої статті 43, статтю 46, частину шосту статті 55 Закону України "Про місцеве самоврядування".
Апеляційний суд послався зокрема на затверджений рішенням Сумської обласної ради від 18 листопада 2011 року порядок управління комунальними підприємствами, закладами та установами, які належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області, додатком № 3 до якого є Положення про порядок призначення і звільнення з посад керівників підприємств, установ та закладів, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області. Зазначеним Положенням передбачено, що у період між сесіями голова обласної ради або особа, що здійснює його повноваження, має право звільняти із займаної посади керівника підприємства відповідно до чинного законодавства про працю з наступним винесенням цього питання на затвердження обласною радою. Таким чином, Сумська обласна рада уповноважила голову обласної ради у міжсесійний період вирішувати питання звільнення керівників об`єктів спільної власності, управління якими, відповідно до статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування", здійснює Сумська обласна рада як власник.
Дев`ятнадцята сесія обласної ради відбулася 27 квітня 2018 року, а двадцята сесія - 06 липня 2018 року. Використовуючи надані йому Сумською обласною радою повноваження, голова обласної ради у міжсесійний період видав розпорядження від 22 травня 2018 року № 9-кп "Про звільнення з посади директора обласного комунального підприємства "Аеропорт Суми" ОСОБА_1". Рішенням Сумської обласної ради від 06 липня 2018 року на сесії Сумської обласної ради затверджено звільнення позивача з посади директора підприємства 24 травня 2018 року у зв`язку із закінченням терміну дії контракту згідно з пунктом 2 статті 36 КЗпП України.
Доводи позивача про те, що у зв`язку зі скасуванням останньої редакції Положення про порядок призначення і звільнення з посад керівників підприємств, установ та закладів, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області, цей документ взагалі втратив свою чинність, апеляційним судом визнані безпідставними, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування цього Положення саме в попередній редакції від 18 листопада 2011 року. Відповідно твердження позивача про незаконність звільнення через відсутність волевиявлення роботодавця - Сумської обласної ради - є необґрунтованими.
Також суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача як апелянта в частині вимог про зобов`язання роботодавця укласти контракт з позивачем на новий строк, виходячи з дискреції (вільного розсуду) суб`єкта владних повноважень - обласної ради з цього питання, та підтримав висновки суду першої інстанції про безпідставність посилання позивача на порушення обласною радою гарантій, передбачених частиною третьою статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", так як ОСОБА_1 звільнений саме на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку з закінченням строку трудового договору; відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 25 травня по 01 липня 2018 року у зв`язку з відсутністю підстав для поновлення позивача на роботі; помилковість доводів ОСОБА_1 щодо виплати йому вихідної допомоги на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оскільки його звільнення відбулося у зв`язку із закінченням строку трудового договору, тобто не з ініціативи роботодавця, через що не підлягає задоволенню і пов`язана вимога про виплату середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У травні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 лютого 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, а також стягнути з відповідачів судові витрати на професійну правничу допомогу в рівних частках з кожного.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що апеляційний суд ухвалив оскаржувану постанову за відсутності позивача, який перебував на відпочинку за межами міста, та його представника, не дивлячись на те, що адвокат завчасно повідомила суд про неможливість явки у судове засідання через раптову смерть близької родички, яка сталась 15 квітня 2019 року в іншому населеному пункті, ніж мешкає адвокат, та похорони, які відбулись в день судового засідання у справі, отже рішення судом апеляційної інстанції ухвалене без додержання принципу змагальності сторін у судовому процесі та позбавленням позивача права на професійну правничу допомогу.
Скаржник зазначає, що будь-якого рішення від роботодавця - Сумської обласної ради, чи про звільнення позивача, чи про задоволення його заяви про укладення з ним нового контракту позивачеві не надходило, його роботодавець - Сумська обласна рада не приймала рішення про звільнення позивача, а прийняла рішення про затвердження його звільнення головою Сумської обласної ради, тобто станом на дату припинення контракту та звернення позивача до суду відсутнє рішення про звільнення його з займаної посади, яке було б прийнято його роботодавцем - Сумською обласною радою в межах, у спосіб та в порядку, визначеному діючим законодавством, оскільки позивачеві таке рішення не вручалось під підпис, і яке не може бути замінено розпорядженням голови Сумської обласної ради, а отже звільнення його з посади на підставі цього розпорядження та внесення запису про це в трудову книжку є безпідставним і порушує його права.
Заявник також вважає, що неврахування судами фактичних обставин справи при ухваленні оскаржуваних рішень призвело до помилкового незастосування до спірних правовідносин положень пункту 20 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; розпорядження голови Сумської обласної ради Токаря В. М. від 22 травня 2018 року № 9-кп "Про звільнення з посади директора обласного комунального підприємства "Аеропорт Суми" ОСОБА_1 ." є незаконним, оскільки прийнято та підписано не в межах його повноважень, визначених статтею 55 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та не в спосіб і не в порядку, визначеному пунктом 20 частини першої статті 43, статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", і не може бути підставою для звільнення позивача із займаної ним посади; рішення Сумської обласної ради шостого скликання від 18 листопада 2011 року "Про порядок управління комунальними підприємствами, закладами та установами, які належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області" втратило свою чинність 24 лютого 2017 року, а отже, не може бути підставою для звільнення позивача, враховуючи принцип дії нормативно-правових актів у часі; трудові відносини між позивачем, як працівником, та роботодавцем продовжились на умовах типового трудового договору; на ОСОБА_1 як на інваліда 3 групи розповсюджуються гарантії, передбачені частиною третьою статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", всупереч чому іншій особі надано безпідставну перевагу у прийнятті на роботу на його посаду. Окрім цього, оскаржувані судові рішення є невмотивованими, адже в них не наведено підстав, з яких суди не прийняли зазначені обґрунтування позивача.
Від голови Сумської обласної ради Токаря В. М. на початку серпня 2019 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргуОСОБА_1 , в якому він просив залишити судові рішення без змін, як такі, що постановлені відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права, а касаційну скаргу - без задоволення. Також просив справу розглядати за участю представника Сумської обласної ради.
Від ОКП "Аеропорт Суми" на початку серпня 2019 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому воно просило залишити судові рішення без змін, як такі, що постановлені відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права, а касаційну скаргу - без задоволення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 травня 2019 року провадження № 61-10074ск19 призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із Зарічного районного суду м. Суми, встановлено особам, які беруть участь у справі, строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Частинами першою, другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.
Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Оскільки суд касаційної інстанції не встановив необхідності надання пояснень сторонами у справі на стадії касаційного перегляду судових рішень, то підстави для розгляду справи за участю сторін у справі у суді касаційної інстанції відсутні, а тому у задоволенні клопотання голови Сумської обласної ради Токаря В. М. про розгляд справи за участю представника Сумської обласної ради необхідно відмовити.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.