Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 363/2275/17
провадження № 61-32788св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Хотянівська сільська рада Вишгородського району Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2017 року у складі судді Рудюка О. Д. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Журби С. О., Коцюрби О. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
Гром І. Л. звернувся у червні 2017 року до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, обґрунтовуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка - ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй спадкове майно. У зв`язку з тим, що інших спадкоємців за законом та за заповітом після смерті тітки не залишилось, позивач на початку 2017 року звернувся до Вишгородської державної нотаріальної контори Київської області з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом.
У встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 позивач до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, оскільки в цей період позивач не міг цього зробити, так як важко хворів та перебував на лікуванні з 07 по 13 березня 2016 року.
ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса та отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропущенням строку та не підтвердженням родинних зв`язків зі спадкодавцем.
Таким чином, позивач вважав, що пропустив строк подання заяви про прийняття спадщини на спадкове майно з поважних причин.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В обґрунтування ухваленого рішення, суд першої інстанції зазначив, що спадкоємець, свідомо знаючи про існування відкриття спадщини, за відсутності будь-яких перешкод, не вчиняв дії з прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття, а звернувся до нотаріуса задовго після спливу строку, передбаченого законом для подання заяви про прийняття спадщини.
Зазначена позивачем причина пропуску строку для прийняття спадщини, на переконання суду першої інстанції, не може бути визнана поважною, оскільки саме по собі перебування на лікуванні терміном сім днів без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку. Приймаючи до уваги, що позивачем не доведено, що строк для прийняття спадщини пропущено з поважної причини, позовні вимоги є безпідставними та не підлягали задоволенню.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції - залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що факт перебування позивача на лікуванні з 07 по 13 березня 2016 року не доводить існування поважних, об`єктивних та непереборних обставин, які зумовили пропуск ним строку для прийняття спадщини, протягом всього шестимісячного строку для прийняття спадщини, або щонайменше протягом переважної частини такого шестимісячного строку. За таких обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, ухвалюючи рішення у справі, правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини та прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову через його необґрунтованість, ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 1270, 1272 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), статей 10, 11, 58-60, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), з наданням належної оцінки доказів у справі.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся засобами поштового зв`язку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення повністю та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що дійсно несвоєчасно звернувся до нотаріуса, але він не зміг цього зробити, так як важко хворів та перебував на лікуванні з 07 по 13 березня 2016 року, що підтверджувалось відповідною медичною довідкою, посилається на норми законодавства щодо строків для прийняття спадщини, поважності їх пропуску. Вважав, що відповідно до статей 57-60 ЦПК України ним подано належний та допустимий доказ поважності пропуску строку (медична довідка про хворобу, а.с. 5). Додатковою підставою пропуску строку слугувало те, що його рідна тітка - ОСОБА_3 (сестра спадкодавця), яка мала в силу більш тісного споріднення зі спадкодавцем пріоритет для звернення за спадщиною перед позивачем, тільки на початку 2017 року повідомила його, що їй відмовлено у видачі свідоцтва, і що він може звертатися за оформленням спадщини.
Також вважав, що судами грубо порушено норми процесуального права, зокрема судом апеляційної інстанції не з`ясовано суттєвих обставин - помилково чи ні було направлено нотаріусом до суду повідомлення, що спадщина після смерті спадкодавця вже прийнята іншими особами, і деякі сторінки справи "перенумеровані".
Від інших учасників справи не надходило заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_1
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із Вишгородського районного суду Київської області, встановлено особам, які беруть участь у справі, строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.
У статті 388 ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Верховного Суду.
У червні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року провадження № 61-32788ск18 призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судамивстановлено, що 15 вересня 2011 року ОСОБА_2, за життя, уклала спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Шостак В. Я. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (факт смерті підтверджується копією свідоцтва про смерть від 12 вересня 2015 року № 891/94 та копією актового запису про смерть № 215 від 12 вересня 2015 року), унаслідок чого відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1, та земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_2.
Сестра спадкодавця - ОСОБА_3 18 вересня 2015 року звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а 30 вересня 2016 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2
До Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області 21 вересня 2015 року звернувся ОСОБА_4 із заявою про вжиття заходів щодо охорони майна спадкодавця, посилаючись на укладення із ОСОБА_2 в 2011 році спадкового договору, за яким він набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Окрім цього, в строк, передбачений статтею 1270 ЦК України, як встановлено державним нотаріусом, подана заява про прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_2
Однак, матеріали спадкової справи не містять будь-яких даних про видачу названим заявникам правовстановлюючих документів на спадкове майно.
При цьому, ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса 28 квітня 2017 року із заявою про видачу свідоцтва про право власності на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2
Того ж дня, державний нотаріус Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області Пушняк М. О. роз`яснила ОСОБА_1, що ним подано заяву з порушенням статті 1270 ЦК України, тобто після закінчення шестимісячного терміну, встановленого законодавством для подання заяви про прийняття спадщини.
Крім цього, державним нотаріусом зазначено, що заявником не підтверджено родинних стосунків із спадкодавцем, так як вона народилася із прізвищем ОСОБА_2, однак в шлюб із ОСОБА_7 вступила вже із прізвищем ОСОБА_2, та не надано свідоцтво про народження батька заявника. А тому заявнику запропоновано надати необхідні документи, в тому числі правовстановлюючі, на спадкове майно.