Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 757/48205/15-ц
провадження № 61-28985св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: За ОСОБА_2, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції м. Києва,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року у складі судді Остапчук Т. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції м. Києва про визнання батьківства.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, його батьки у шлюбі не перебували, проте їхні відносини мали характер фактичних шлюбних відносин, вони разом вели господарство, піклувались та підтримували одне одного. Запис про батька в книзі реєстрації народжень був здійснений в порядку частини другої статті 55 Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України). Весь час до смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, батьки проживали спільно, разом його виховували, були однією сім`єю. Відповідач завжди визнавав його своїм сином, підтримував матеріально та морально. На даний час відповідач є людиною похилого віку, тому виникають проблеми з лікуванням та доглядом, у зв`язку з чим ОСОБА_1 просив визнати батьківство ОСОБА_3 щодо нього, внести відомості до актового запису № 827 про народження від 29 вересня 1983 року.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, на підставі яких можна встановити наявність обставин, якими він обґрунтовує позов.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові через недоведеність ОСОБА_1 заявлених позовних вимог.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційної скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2017 року, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначає, що судом першої інстанції не досліджено належним чином обставини, на які посилався позивач, неповно з`ясовані обставини справи. Суд не взяв до уваги заяву відповідача про визнання батьківства від 17 грудня 2014 року, яка посвідчена нотаріально. Відповідач склав заповіт та довіреності на ім`я позивача. У свідоцтві про народження його по батькові зазначено " ОСОБА_1 ".
У січні 2018 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки ОСОБА_4 за життя не заявляла до нього претензій щодо батьківства її сина, зазначення у свідоцтві про народження дитини батьком ОСОБА_7 свідчить про те, що батьком позивача є інша особа. Вимог про виключення відомостей про ОСОБА_7 як батька з актового запису про народження дитини позивач не заявляв.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справа передана до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам закону щодо законності та обґрунтованості.
Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, про що зроблено запис № 827 у Книзі реєстрації актів про народження. У графі батько зазначено " ОСОБА_7 ", у графі мати - " ОСОБА_4 "
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заявляючи позов, ОСОБА_1 зазначав, що у зв`язку зі смертю матері подати спільну заяву батьків про визнання ОСОБА_3 його батьком в порядку статті 126 Сімейного кодексу України (далі - СК України) неможливо, тому це питання повинно вирішуватись в судовому порядку.