Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 205/5362/16
провадження № 61-29164св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Дніпровськпромбуд",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Дніпропетровська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровськпромбуд" на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року у складі судді Остапенко Н. Г. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2017 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Деркач Н. М., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
В червні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Дніпровськпромбуд" (далі - ПАТ "Дніпровськпромбуд") звернулося до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Дніпропетровська міська рада, про виселення, зняття з реєстраційного обліку. ПАТ "Дніпровськпромбуд" посилалося в позові на те, що відповідачам було запропоновано переселитися в кімнати № 68 та АДРЕСА_1, який є державним житловим фондом, знаходиться у нього на балансі, обладнаний душовою кімнатою, кухнями, відповідає санітарним нормам, а відповідачі відмовилися від добровільного переселення. Позивач просив виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 з кімнати № 26, яка розташована в будівлі санаторію-профілакторію АДРЕСА_3, в надані їм житлові приміщення - кімнати № 68 та № 69 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, на підставі ордера ПАТ "Дніпровськпромбуд" від 10 червня 2013 року № 1694; зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1, ОСОБА_2 за адресою: кімната АДРЕСА_6 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 30 вересня 2013 року звернулися до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Дніпровськпромбуд" про визнання права на проживання у приміщенні, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, та просили визнати право ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на проживання у житловому приміщенні АДРЕСА_6 ; визнати протиправними дії ПАТ "Дніпровськпромбуд" щодо виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із займаного ними житлового приміщення АДРЕСА_6 ; зобов`язати ПАТ "Дніпровськпромбуд" привести приміщення загального користування гуртожитку в будинку АДРЕСА_3, у придатний для використання за цільовим призначенням стан без виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із займаного ними житлового приміщення АДРЕСА_6 ; зобов`язати ПАТ "Дніпровськпромбуд" укласти договори про надання комунальних послуг мешканцям гуртожитку в будинку АДРЕСА_3, з відповідними комунальними службами.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2013 року в задоволенні позову ПАТ "Дніпровськпромбуд" відмовлено, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2014 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2013 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 серпня 2014 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2014 року скасовано. Справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2014 року виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2 з кімнати № 26, яка розташована в будівлі санаторію-профілакторію АДРЕСА_3, в надані їм житлові приміщення - кімнати № 68 та № 69 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, на підставі ордера ПАТ "Дніпровськпромбуд" від 10 червня 2013 року № 1694; зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1, ОСОБА_2 за адресою: кімната АДРЕСА_6 . В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2015 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2014 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2015 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2015 року залишено без змін.
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2014 року.
Підставою для перегляду рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2014 року ОСОБА_1 зазначила те, що висновок про задоволення позовних вимог ПАТ "Дніпровськпромбуд" ґрунтувався на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2009 року (яким встановлено, що приватизація позивача здійснювалась відповідно із законодавством України, і він став законним власником майна, переданого йому у статутний фонд, у тому числі і будівлі санаторію-профілакторію в будинку АДРЕСА_3 ), однак вказане рішення Господарського суду Дніпропетровської області було скасовано рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2015 року, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 361 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла під час винесення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних рішень, далі - ЦПК України 2004 року), є підставою для перегляду рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 у своїй заяві (після уточнень) просила скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2014 року, задовольнити зустрічний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ "Дніпровськпромбуд", застосувати статтю 380 ЦПК України 2004 року про поворот виконання рішення суду стосовно рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2014 року шляхом повороту виконання позовних вимог ПАТ "Дніпровськпромбуд".
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2014 року по цивільній справі за позовом ПАТ "Дніпровськпромбуд" та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2014 року по цивільній справі за позовом ПАТ "Дніпровськпромбуд" та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 скасовано. В задоволенні позовних вимог ПАТ "Дніпровськпромбуд" відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено. В задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2015 року та постанови Апеляційного господарського суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2016 року, які набрали законної сили 08 лютого 2016 року, визнано право державної власності на будівлю в будинку АДРЕСА_3, що є належним доказом того, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали на законних підставах в кімнаті АДРЕСА_8, а саме: на підставі ордеру № 1363 на право зайняття вказаної кімнати, який було видано відповідачам відповідно до спільного рішення правління та профкому Відкритого акціонерного товариства "Дніпровськпромбуд" (далі - ВАТ "Дніпровськпромбуд").
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Дніпровськпромбуд" відхилено, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року - залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2009 року було підставою для винесення рішення про виселення і зняття відповідачів з реєстраційного обліку з будівлі санаторію-профілакторію з кімнати відпочинку № АДРЕСА_3 .
Однак, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2015 року у справі № ПР8/224-09 заяву прокуратури Дніпропетровської області про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2009 року у зв`язку з нововиявленими обставинами задоволено, скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2009 року у справі № ПР8/224-09, ухвалено нове рішення, яким визнано право державної власності на будівлю, що розташована в будинку АДРЕСА_3 . Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2016 року у справі № ПР8/224-09 вказане рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2015 року у справі № ПР8/224-09 за заявою прокуратури Дніпропетровської області залишено без змін.
В свою чергу підставою для перегляду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2009 року стала ухвала Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2015 року у справі № 205/197/15-к, що набрала законної сили 20 лютого 2015 року, якою встановлено, що Цобенко А. І., перебуваючи на посаді виконуючого обов`язки начальника ЖКК Орендного підприємства "Дніпровськпромбуд" (далі - ОП "Дніпровськпромбуд") та призначений наказом від 28 квітня 1995 року № 20 "Про створення робочої комісії по інвентаризації ЖКК ОП "Дніпровськпромбуд" головою вказаної комісії, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків, через несумлінне ставлення до них, у інвентаризаційному описі від 06 травня 1995 року зазначив гуртожиток АДРЕСА_3 , не як житловий будинок, а як санаторій-профілакторій. На підставі вказаного опису ЖКК ОП "Дніпровськпромбуд" було складено план приватизації ОП "Дніпровськпромбуд", за яким зазначений гуртожиток було включено до об`єктів соціально-побутового призначення, в результаті чого будівля гуртожитку не була передана до комунальної власності та незаконно вибула з власності держави. Оскільки в ході судового розгляду встановлено, що під час приватизації цілісного майнового комплексу ОП "Дніпровськпромбуд" спірна будівля по проспекту Петровського, місто Дніпропетровськ, незаконно вибула з власності держави, тому у ПАТ "Дніпровськпромбуд" не виникло право власності на нерухоме майно за наслідками приватизації.
Відповідно, за результатами розгляду справи господарським судом визнано право державної власності на будівлю, що розташована в будинку АДРЕСА_3 .
За таких умов, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що обставини, на які посилалася в своїй заяві ОСОБА_1, є нововиявленими, оскільки не були відомі суду першої інстанції на час розгляду справи 20 листопада 2014 року. Враховуючи зазначене, а також те, що доводи апеляційної скарги ПАТ "Дніпровськпромбуд" зводились до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовували правильність рішення суду першої інстанції, останній, на думку апеляційного суду, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення суду.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У червні 2017 року ПАТ "Дніпровськпромбуд" звернулося засобами поштового зв`язку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, залишити заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами без задоволення та залишити в силі рішення суду Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2014 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, стягнути з відповідачів судовий збір.
Заявник посилається на норми статті 361 ЦПК України 2004 року; на те, що право власності на спірну будівлю було зареєстровано не на підставі рішення у справі № ПР8/224-09, а на підставі акту передачі державного нерухомого майна у статутний фонд ВАТ "Дніпровськпромбуд" від 23 червня 1998 року та наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області від 31 серпня 1995 року № 12/53-АО про перетворення ОР "Дніпровськпромбуд" у відкрите акціонерне товариство; правовстановлюючі документи ніким не скасовані станом як на час прийняття рішення 07 грудня 2016 року, так і на даний час, власник приміщень не змінився. Також суди не звернули увагу на те, що в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2015 року, постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2016 року та постанові Вищого господарського суду України від 18 квітня 2016 року у справі № ПР8/224-09 відсутня інформація щодо площі та нумерації приміщень, на яку визнано право державної власності, як і відсутня інформація щодо статусу будівлі.
Також скаржник зазначає, що посилання судів на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2015 року у справі № 205/197/15-к як доказ того, що спірна будівля незаконно вибула з власності держави, є помилковим, оскільки ця ухвала досліджувалась судами апеляційної та касаційної інстанцій в 2015 році, і викладені в ній факти ніяким чином не вплинули на рішення про задоволення позовних вимог ПАТ "Дніпровськпромбуд"; спірна будівля не витребувана Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області у позивача і досі залишається на його балансі.
Окрім цього, позовні вимоги ПАТ "Дніпровськпромбуд" про виселення та зняття з реєстрації мотивовані тим, що частина приміщень будівлі, в якій мешкали відповідачі, знаходиться в аварійному стані і є небезпечною для проживання в них людей, там відсутні душові кімнати, відсутнє газо-, водо-, теплопостачання.
Від Регіонального відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області у серпні 2017 року на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли засобами поштового зв`язку письмові пояснення з приводу касаційної скарги ПАТ "Дніпровськпромбуд", в яких воно просить відмовити у задоволенні цієї касаційної скарги, а рішення судів залишити без змін, як такі, що ухвалені відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.
Від ОСОБА_1 у серпні 2017 року на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли засобами поштового зв`язку заперечення на касаційну скаргу ПАТ "Дніпровськпромбуд", в яких вона просить відмовити у задоволенні цієї касаційної скарги, а рішення судів залишити без змін, як такі, що постановлені відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.
Від інших учасників справи не надходило заперечень на касаційну скаргу ПАТ "Дніпровськпромбуд".
У березні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла заява від ОСОБА_1 про здійснення повороту виконання рішення суду в частині застосування статті 444 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) та поновлення в реєстрації.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, встановлено особам, які беруть участь у справі, строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.
У статті 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Верховного Суду.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2019 року провадження № 61-29164ск18 призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.