Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 480/2235/15-ц
провадження № 61-28559св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13 грудня 2016 року у складі судді Шаронової Н. О. та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 26 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В., Темнікової В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовні вимоги ПАТ "Альфа-Банк" обґрунтовані тим, що 29 січня 2015 року між сторонами укладено кредитний договір № 500970646, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у сумі 38 911,10 грн зі сплатою 15,99 % річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 30 січня 2020 року.
Посилаючись на порушення боржником умов кредитного договору, ПАТ "Альфа-Банк" просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитом, процентами за користування кредитом, комісії та штраф, що станом на 30 вересня 2015 року становить 46 538,77 грн.
Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13 грудня 2016 року позов ПАТ "Альфа-Банк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором від 29 січня 2015 року № 500970646 у сумі 46 538,77 грн, з яких: 37 906,16 грн - заборгованість за кредитом; 2 529,81 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 4 902,80 грн - заборгованість за комісією; 1 200,00 грн - штраф; 1 218,00 грн - судовий збір.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 отримала кредит, при цьому свої зобов`язання в частині погашення основної заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та комісії належним чином не виконує.
Представник відповідача подав заяву про застосування позовної давності і просив відмовити у позові.
Суд першої інстанції вважав, що кредитний договір між сторонами укладено 29 січня 2015 року, до суду з позовом позивач звернувся 03 листопада 2015 року, тобто в межах позовної давності.
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 26 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13 грудня 2016 року змінено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором від 29 січня 2015 року № 500970646, з яких: 35 434,85 грн - заборгованість за кредитом; 2 059,44 грн - заборгованість за процентами; 1 200,00 грн - штраф; всього - 38 694,29 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" 604,13 грн судового збору.
Ухвалюючи рішення про зміну рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд попередньої інстанції не звернув належної уваги на положення частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до яких до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Крім того, в кредитному договорі плата комісії встановлена за обслуговування кредиту, що не є додатковою послугою банку, а є дією банку, яка випливає з умов кредитного договору та здійснюється банком на власну користь, за що законодавством не передбачено встановлення додаткового платежу з боржника, що виключає можливість стягнення нарахованої банком заборгованості за комісією в сумі 4 902,80 грн.
Також з розрахунку заборгованості відомо, що з 29 січня до 30 травня 2015 року відповідач сплатила в рахунок погашення комісії 2 941,68 грн. Ураховуючи, що такі платежі не ґрунтуються на вимогах закону, ця сума підлягає пропорційному зарахуванню як платіж за тілом кредиту та процентами відповідно в сумі 2 471,31 грн та 470,37 грн.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційної скаргою на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13 грудня 2016 року та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 26 квітня 2017 року, в якій просить скасувати ці рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові ПАТ "Альфа-Банк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначає, що банк не надав належних доказів про відкриття на її ім`я рахунку № НОМЕР_1 та отримання нею кредитних коштів. Надання кредитних коштів має бути підтверджено відповідними документами, чого зроблено не було. Виписка за особовим рахунком не є доказом отримання нею кредитних коштів.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій частині та рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судами встановлено, що 29 січня 2015 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 500970646 з подальшими змінами та доповненнями.
Згідно з пунктом 1 розділу 1 кредитного договору сума кредиту становить 38 911,10 грн з оплатою за його користування 15,99 % річних з датою повернення 30 січня 2020 року. Кредит надається шляхом безготівкового перерахування на погашення заборгованості за попереднім кредитним договором від 26 травня 2014 року № 500487016, на рахунок № НОМЕР_1, що відкритий позичальнику у ПАТ "Альфа-Банк".
Пунктом 2.6 кредитного договору встановлено порядок повернення кредитних коштів, відповідно до якого платежі з повернення кредиту, сплати процентів за його користування, сум комісійної винагороди та інших платежів за цим договором здійснюються щомісяця рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених цим договором та відповідно до графіку платежів, який є додатком 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною.
Відповідно до пункту 2.8 кредитного договору за управління кредитом, виконання операцій переказу коштів за допомогою програмно-технічного комплексу самообслуговування агентів банку, прийняття готівкових коштів з перерахунком для зарахування на рахунок в касах банку, переказ коштів за допомогою програмно-технічного комплексу самообслуговування встановлено комісійну винагороду банку.
За умовами пункту 4 кредитного договору позичальник зобов`язався у разі повного або часткового прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним та/або комісій, або інших платежів за договором, сплата яких передбачена цим договором, сплатити банку штраф у розмірі 50,00 грн за кожне допущене позичальником прострочення платежу, що триває від одного до чотирьох календарних днів (включно) з моменту виникнення прострочення платежу. У випадку, якщо прострочення платежу триває п`ять і більше календарних днів, додатково до штрафу, визначеного попереднім абзацом цього пункту, позичальник зобов`язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 150,00 грн за кожний випадок допущеного прострочення платежу. Всі інші умови сплати штрафних санкцій за цим договором визначені сторонами у розділі 2 цього договору.