Постанова
Іменем України
22 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 760/17719/16-ц
провадження № 61-35288св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Енергобанк" Брайка Станіслава Анатолійовича,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Енергобанк" на рішення Солом`янського районного суду м. Києва у складі судді Оксюти Т. Г. від 29 травня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Андрієнко А. М., Мараєвої Н. Є. від 04 квітня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року публічне акціонерне товариство "Енергобанк" (далі - ПАТ "Енергобанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.
Позовна заява мотивована тим, що 16 вересня 2008 року між ПАТ "Енергобанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 20846, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 63 000,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом 16,00 % на рік строком до 13 вересня 2013 року.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, внаслідок чого станом на 17 серпня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 455 636 грн 16 коп., з яких: 404 771 грн 22 коп. - заборгованість за кредитом, 8 073 грн 25 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 820,05 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 22 196 грн 05 коп. - заборгованість за пенею, банк просив позов задовольнити та стягнути вказану заборгованість з ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що останній платіж був здійснений ОСОБА_1 за кредитом 22 липня 2009 року та 30 листопада 2011 року за процентами, а строк дії договору сплив 13 вересня 2013 року, у зв`язку із чим дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду, про застосування якого заявлено відповідачем. Також судом відмовлено у задоволенні заяви банку про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки позивач мав достатньо часу для звернення з даним позовом до суду, а наведені у заяві обставини виключають поважність причин пропуску позивачем строків позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Енергобанк" залишено без задоволення, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 травня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 760/17719/16-ц і витребувано її з Солом`янського районного суду м. Києва.
20 травня 2019 року справа № 760/17719/16-ц надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 червня 2019 року справу № 760/17719/16-ц призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2018 року ПАТ "Енергобанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій належним чином не оцінено його клопотання про поважність причин незначного пропуску строку позовної давності, зокрема, щодо встановленої інформації з листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 червня 2016 року № 35-28147/16 "Щодо бухгалтерського обліку по кредитних операціях", та проведеної перевірки, якою було встановлено наявність заборгованості ОСОБА_1, що обліковувалась на іншому рахунку, за результатами якої здійснено заходи по зверненню до суду з метою порушених прав банку.
Відзив до суду касаційної інстанції не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 16 вересня 2008 року між АБ "Енергобанк", правонаступником якого є ПАТ "Енергобанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №20846, відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 63 000,00 доларів США зі строком користування до 13 вересня 2013 року, на поточні потреби зі сплатою комісії у розмірі 0,5 % від суми кредиту та відсотків за користування кредитом у розмірі 16,00 % на рік.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, внаслідок чого станом на 17 серпня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 455 636 грн 16 коп., з яких: 404 771 грн 22 коп. - заборгованість за кредитом, 8 073 грн 25 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 820,05 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 22 196 грн 05 коп. - заборгованість за пенею, банк звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути вказану заборгованість з ОСОБА_1
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).