Постанова
Іменем України
21 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 374/258/14-ц
провадження № 61-12029св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ржищівського міського суду Київської області від 04 липня 2016 року у складі судді Потапенко А. В. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 11 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Хвостика С. Г., Бойка В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2014 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" (далі - ПрАТ "СК "Провідна") звернулося до суду з даним позовом, в якому вказали, що 05 вересня 2011 року між ПрАТ "СК "Провідна" та ОСОБА_3 укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, предметом якого було страхування транспортного засобу ЗАЗ 110217, номерний знак НОМЕР_1 .
30 квітня 2012 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та транспортним засобом ВАЗ 21093, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 .
Згідно з довідкою ВДАІ № 8999704 та постановою Ржищівського міського суду Київської області від 11 травня 2012 року дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення ОСОБА_1 п. п. 10.1, 12.1, пп. "в" п. 14.2 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до постанови Ржищівського міського суду Київської області від 11 травня 2012 року ОСОБА_1 також порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
08 травня 2012 рокуволоділець транспортного засобу ВАЗ 21093 ОСОБА_2 на підставі довіреності звернувся до ПрАТ "СК "Провідна" із заявою про виплату страхового відшкодування.
20 вересня 2012 року ПрАТ "СК "Провідна" здійснило виплату страхового відшкодування на користь представника власника ВАЗ 21093, номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 в розмірі 14 676 грн 38 коп.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "СК "Провідна" 16 676 грн 38 коп. матеріальної шкоди в порядку регресу та вирішити питання про судові витрати.
Короткий зміст рішення судів попередніх інстанцій
Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 07 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від13 травня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 грудня 2015 року рішення Ржищівського міського суду Київської області від 07 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від13 травня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи судові рішення попередніх інстанції, суд касаційної інстанції виходив з того, що право на звернення з регресним позовом пов`язане саме з виплатою страхового відшкодування, а не з його отриманням. Суди дійшли передчасного висновку про те, що позивачем не надано належних доказів виплати страхового відшкодування ОСОБА_2, не перевірили доводів позову та апеляційної скарги щодо перерахування страховою компанією грошових коштів на рахунок ПАТ КБ "ПриватБанк" для отримання страхових відшкодувань через систему "Приват Мані" (у тому числі ОСОБА_2 ).
Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 04 липня 2016 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "СК "Провідна" 14 676 грн. 38 коп. матеріальної шкоди в порядку регресу та 214 гривень 37 копійок на відшкодування судового збору.
В решті позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.
Рішення Ржищівського міського суду Київської області від 04 липня 2016 року залишено без змін.
Рішення суду першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню в розмірі 14 676,38 грн. В іншій частині вимоги не доведені належними та допустимими доказами.
Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі
У січні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, просив скасувати рішення Ржищівського міського суду від 04 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не прийняли доводи відповідача про те, що позивач надав суду сфабриковані матеріали і неналежні докази про матеріальні збитки, які відповідають майже вартості автомобіля.
Інші учасники справи з запереченнями або відзивом звертались
Рух касаційної скарги
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2017 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
У лютому 2018 року матеріали цивільної справи № 374/258/14-ц надійшли до Верховного Суду.
06 червня 2019 року матеріали цивільної справи передані доповідачу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.