ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 462/2377/17
провадження № 61-26488св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником - адвокатом Баранець Оленою Андріївною, на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 жовтня 2017 року, ухвалене у складі судді Постригач О. Б., та постанову апеляційного суду Львівської області від 12 березня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 18 вересня 2015 року на території Республіки Польща внаслідок порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху сталась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої загинула її дочка ОСОБА_3
Вказувала, що вироком районного суду в Краснимставі Республіка Польща від 3 лютого 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди та засуджено до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком три роки.
Зазначала, що у зв`язку із її похилим віком, невеликим розміром пенсії та потребою у придбанні ліків, вона фактично перебувала на утриманні своєї дочки до моменту її загибелі, внаслідок якої фактично втратила годувальника.
За таких обставин просила стягувати з відповідача на її користь в рахунок відшкодування шкоди по 500 грн щомісячно.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 10 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану смертю її дочки ОСОБА_3, по 500 грн щомісячно, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили, довічно.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимога позивача про стягнення з відповідача на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, у розмірі по 500 грн щомісячно є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Постановою апеляційного суду Львівської області від 12 березня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 жовтня 2017 року змінено.
Зменшено розмір майнової шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, завданої смертю її дочки ОСОБА_3, з 500 грн до 459,33 грн щомісячно довічно, починаючи з 18 вересня 2015 року.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не надано доказів працевлаштування ОСОБА_3, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 1195 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою встановлено, що у випадку, коли в момент завдання шкоди особа не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. На момент загибелі ОСОБА_3 на її утриманні, крім позивача, також була і дочка.
Апеляційний суд вважав, що розмір мінімальної заробітної плати в Україні на момент смерті ОСОБА_3 необхідно розділити на три особи ( ОСОБА_3, її матір-позивача та дочку), у зв`язку з чим на кожну особу припадає по 459,33 грн.
Крім того, апеляційний суд, застосувавши роз`яснення, викладені у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", дійшов до висновку про те, що суми на відшкодування шкоди (страхові виплати) мають присуджуватись особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, з дня смерті потерпілого, а не з моменту набрання рішенням законної сили, як це зазначено у резолютивній частині оскаржуваного рішення, тому змінив рішення суду першої інстанції у цій частині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У травні 2018 року представник ОСОБА_2 - адвокат Баранець О. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 12 березня 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі зазначила, що суд апеляційної інстанції, у порушення вимог частин першої та четвертої статті 367 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, вийшов за межі доводів і вимог апеляційної скарги та за межі позовних вимог, заявлених позивачем у суді першої інстанції, оскільки рішення в частині визначення початку стягнення періодичних платежів відповідачем не оскаржувалось та позивач, звертаючись із позовом, не просила стягувати з відповідача шкоду, починаючи з дня смерті потерпілої.
Вказувала, що апеляційний суд, дослідивши у судовому засіданні докази того, що позивач є матір`ю загиблої, які не були подані до суду першої інстанції без поважних причин, порушив вимоги частини третьої статті 367 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи апеляційним судом.
Зазначила, що судом першої інстанції, у порушення частини першої статті 36 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - страхової компанії, у якій на час настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 .
Разом з тим вказувала, що судами безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування зі страхової компанії інформації про звернення позивача щодо отримання страхового відшкодування, оскільки вказаний доказ має суттєве значення для вирішення цієї справи.
Позиції інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу від ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходило.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та ухвалою цього ж суду від 7 лютого 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 18 вересня 2015 року за участю автомобіля марки "Honda Civic" номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 - власника вказаного автомобіля, загинула пасажир ОСОБА_3 Вироком районного суду в Краснимставі Республіка Польща від 3 лютого 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину та засуджено до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком три роки.
Суди встановили, що ОСОБА_1 1940 року народження на час загибелі її дочки ОСОБА_3 була пенсіонером.
Із виписки з медичної карти ОСОБА_1 від 13 березня 2017 року суди встановили, що остання хворіє цукровим діабетом, перенесла інсульт, у зв`язку з чим їй надано лікувальні рекомендації у вигляді вживання медичних препаратів.
З довідки про склад сім`ї і реєстрацію, виданої Львівським комунальним підприємством "Граніт" 24 квітня 2017 року, суди встановили, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 та її онука ОСОБА_6
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною першою статті 1200 ЦК України визначено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Шкода відшкодовується: чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності.