Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 904/5896/18 (провадження № 12-83гс19)
06 серпня 2019 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Штефана Владислава Олександровича (далі - ФОП Штефан В. О.) на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17 квітня 2019 року у господарській справі за позовом Криворізької міської ради до ФОП Штефан В. О. про стягнення заборгованості з орендної плати за землю та постановою від 06 серпня 2019 року зазначену касаційну скаргу залишила без задоволення, оскаржуване судове рішення - без змін.
Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.
1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської областівід 19 лютого 2019 року провадження у справі закрито.
2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17 квітня 2019 року зазначена ухваласуду першої інстанції скасована, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.
3. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
4. Частина третя статті 3 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції (далі - ГПК України) передбачає, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
5. Частиною другою статті 282 ГПК України встановлено, що постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.
6. Таким чином, оскільки відповідно до основних засад судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення здійснюється у визначених законом випадках, виключно законом, а саме ГПК України, має бути встановлено випадки такого оскарження.
7. Статтею 287 ГПК України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначений перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню.
8. Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 287 ГПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на:
а) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
б) ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
9. Отже, касаційному оскарженню підлягають постанови суду апеляційної інстанції, постановлені за результатами апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, а також в інших випадках, прямо передбачених ГПК України.
10. Пунктом 13 частини першої статті 255 ГПК України встановлено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі.
11. Враховуючи те, що ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі скасована апеляційним судом і справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскарження постановисуду апеляційної інстанції в касаційному порядку ГПК України не передбачено.
12. Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
13. Відкриваючи касаційне провадження у справі Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду помилково дійшов висновку, що оскаржувана постанова Центрального апеляційного господарського судувід 17 квітня 2019 року підлягає касаційному оскарженню.
14. Вказана помилка, на моє переконання, пов`язана з хибним тлумаченням зазначених положень чинного ГПК України, з огляду на приписи Господарського процесуального кодексу України в попередній редакції (далі - ГПК України 1991).
15. Так частина п`ята статті 105 ГПК України 1991 передбачала, що постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
16. Пункт другий частини першої статті 107 ГПК України 1991 зазначав, що сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу (ухвали місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду), після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.
17. Також, згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
18. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
19. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга(частина сьома статті 12 ГПК України).
20. В даній справі, 28 грудня 2018