У Х В А Л А
27 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 800/466/17 (П/9901/224/18, П/9901/189/18)
Провадження № 11-820заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
розглянула в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. від участі в розгляді справиза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року у справі № 800/466/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції (правонаступник Вища рада правосуддя; далі - ВРЮ, ВРП відповідно), Верховної Ради України (далі - ВРУ) про скасування рішення і зобов`язання вчинити дії, визнання протиправною й нечинною постанови в частині та
ВСТАНОВИЛА:
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 18 липня 2019 року адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправним і скасував рішення ВРЮ від 04 лютого 2004 року № 16; визнав протиправною та скасував Постанову ВРУ від 22 травня 2008 року № 303-VI "Про звільнення суддів" в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону; передав на повторний розгляд ВРП вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з огляду на обставини, викладені у пропозиції члена ВРЮ ОСОБА_2 . У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду вказану апеляційну скаргу, в якій, зокрема, заявив відвід суддям Великої Палати Верховного Суду Антонюк Н. О., Бакуліній С. В., Британчуку В. В., Гудимі Д. А., Золотнікову О. С., Кібенко О. Р., Князєву В. С., Лобойку Л. М., Лященко Н. П., Прокопенку О. Б., Рогач Л. І., Саприкіній І. В., Ситнік О. М., Уркевичу В. Ю., Яновській О. Г.
Свою заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 09 березня 2019 року він звернувся до ВРП зі скаргою щодо позбавлення його права на судовий захист суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, а також 07 березня 2019 року він звернувся до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури із заявою про вчинення щодо нього кримінального правопорушення суддями указаних вище судів.
Перевіривши наведені ОСОБА_1 на обґрунтування заяви про відвід суддів доводи, врахувавши висновки Ради суддів України про відсутність конфлікту інтересів у суддів Великої Палати Верховного Суду під час перегляду в апеляційному порядку судових рішень у справах за скаргами ОСОБА_1, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини "Ветштайн проти Швейцарії").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2009 року у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".