1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

Іменем України



30 серпня 2019 року

Київ

справа №712/8997/14-а

адміністративне провадження №К/9901/43573/18



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І.В., суддів Саприкіної І.В., Рибачука А.І.

розглянув у попередньому судовому засіданні справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Соснівського районного суду м.Черкаси у складі судді Пироженко В.Д. від 05.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючої судді Літвінової Н.М., суддів Ганечко О.М., Коротких А.Ю. від 23.05.2017

у справі №712/8997/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Черкаської міської ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міськрайонне управління Держкомзему м.Черкаси та Черкаської області, Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області, ОСОБА_2,

про скасування рішення, визнання державного акта на право приватної власності неправомірним та скасування державної реєстрації,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2014 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Черкаської міської ради (далі також - відповідач), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила: скасувати рішення Черкаської міської ради № 8-779 від 22.11.2005 "Про передачу громадянам земельних ділянок у приватну власність" в частині передачі їй безоплатно земельної ділянки площею 870 кв.м для будівництва і обслуговування жилого будинку; визнати неправомірним державний акт на право приватної власності на землю, зареєстрований 10.02.2006 за №010677500388, і скасувати державну реєстрацію за нею право власності на земельну ділянку площею 870 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 05.02.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

3. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 05.02.2015 скасовано, провадження у справі - закрито.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.03.2017 ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

5. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 05.02.2015 залишено без змін.

6. У червні 2017 року позивач звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 05.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.07.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

8. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано на розгляд Верховному Суду.

9. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Саприкіної І.В., Рибачука А.І.

10. Заперечень, відзиву на касаційну скаргу відповідач та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не подали.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами встановлено, що 27.09.2004 позивач звернулась до Черкаської міської ради про передачу їй у приватну власність присадибної земельної ділянки площею 905 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

12. 11.10.2004 позивач уклала договір з Черкаською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" на розробку технічної документації.

13. 03.11.2005 між позивачем та третьою особою ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу частини домоволодіння та незавершених будівництвом прибудов будівельною готовністю 83%, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 придбала 9/50 частин домоволодіння. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №18038.

14. Рішенням Черкаської міської ради від 22.11.2005 №8-779 позивачу передано земельну ділянку площею 870 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд у приватну власність безоплатно.

15. 25.12.2006 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 купила 560 кв. м земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Даний продаж земельної ділянки здійснений за 168000,00 грн. Договір посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Плахою Т.І. та зареєстрований в реєстрі за № 12870.

16. На підставі даного договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_2 21.07.2007 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 560 кв.м.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

17. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що відповідно до рішення Черкаської міської ради від 22.11.2005 №8-779 їй було дозволено приватизувати земельну ділянку площею 870 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд. Черкаська міська рада вийшла за межі своїх повноважень та незаконно вирішила питання щодо передачі їй у приватну власність всієї земельної ділянки площею 870 кв.м, оскільки дану земельну ділянку необхідно було передати у спільну часткову власність їй та ОСОБА_2 відповідно до часток у праві власності на житловий будинок.

18. Представник відповідача просив відмовити позивачу у задоволенні позову, покликаючись на те, що оскаржуване рішення Черкаської міської ради про передачу позивачу земельної ділянки приймалось на підставі поданих нею документів, а тому порушень прав позивача при прийнятті рішення не було.

19. Представник третьої особи ОСОБА_2 просив відмовити позивачу в позовних вимогах посилаючись на те, що позивач уклала із ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки після отримання ОСОБА_1 оскаржуваного державного акта на земельну ділянку, вказавши який розмір земельної ділянки вона продає.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Суд першої інстанції, ухвалюючи постанову від 05.02.2015, з висновками якого погодився апеляційний суд, постановляючи ухвалу від 23.05.2017, відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що позивач особисто звернулась в 2004 році до Черкаської міської ради, тобто до продажу частини домоволодіння, щодо приватизації земельної ділянки, вказавши її розміри, уклала договір на виготовлення технічної документації та отримала рішення про передачу земельної ділянки в приватну власність. В період виготовлення документації на земельну ділянку заяв щодо продажу нею частини домоволодіння до відповідача не надходило, а тому про зміну розміру земельної ділянки відповідачу відомо не було. Більше того, після виготовлення технічної документації, позивач оформила договір купівлі-продажу земельної ділянки з ОСОБА_2, вказавши розмір земельної ділянки, яку вона продає, тобто діяла самостійно, свідомо підписуючи дані заяви та договори.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з вищевикладеними висновками суду першої та апеляційної інстанції, посилаючись на те, що такі постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права, на основі одностороннього та неповного з`ясування обставин справи. Вказує, що суди не встановили, яка площа земельної ділянки на даний час закріплена за нею; чому не був нотаріально посвідчений розподіл земельної ділянки відповідно до вимог законодавства; чому не був виготовлений окремий державний акт на частину земельної ділянки, яка в подальшому буде відчужуватись; чому це питання не було вирішено нотаріусом при укладанні 25.12.2006 договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 560 кв.м. Оскаржуване рішення відповідача прийняте з порушенням процедури, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню. Судами попередніх інстанцій помилково здійснено посилання на рішення судів у справах №2-5062/2008 та №2-244/11, оскільки Черкаська міська рада не була учасником відповідних справ, відтак суд повинен був дослідити та встановити самостійно всі обставини справи.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Суд дослідив доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій та дійшов таких висновків.

23. Згідно із частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом, КАС України) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

24. На підставі пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

25. Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

26. Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

27. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

28. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

29. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

30. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

31. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.


................
Перейти до повного тексту