ПОСТАНОВА
Іменем України
30 серпня 2019 року
Київ
справа №2а-12436/11/2670
адміністративне провадження №К/9901/5631/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 (головуючий суддя Собків Я.М., судді: Борисюк Л.П., Ключкович В.Ю.) у справі №2а-12436/11/2670 за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, контролюючий орган) в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.08.2011 №0001664210.
2. Позовні вимоги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" обґрунтовані безпідставністю збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість з огляду на те, що господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "НАН", Приватним акціонерним товариством "Транспорт-Сервіс", Приватним акціонерним товариством "ЛМЦ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Торекс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ-Інвест-Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кабельтех-Сервіс" здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, які дають можливість встановити реальність проведення господарських взаємовідносин з реалізації позивачу його контрагентами товарно-матеріальних цінностей. Також позивач вказує на безпідставність висновків викладених контролюючим органом в акті перевірки від 28.07.2011 №8330/23-07/19014832 про порушення позивачем вимог податкового законодавства України та вважає посилання відповідача на безтоварність проведених взаємовідносин між сторонами необґрунтованими.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Справа судами розглядалася неодноразово.
4. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2011 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість є обґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасуванню не підлягає.
5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2011 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи в повному обсязі та належним чином підтверджено виконання укладених між позивачем та його контрагентами-постачальниками правочинів, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність проведених Товариству донарахувань з податку на додану вартість, підстави для відмови у задоволенні позовних вимог відсутні.
6. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04.03.2015 скасував постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013, а справу направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що при ухваленні вказаних рішень судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, судами не надано належної оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи. У зв`язку з чим, Вищим адміністративним судом України вказано на необхідність дослідження на підставі належних та допустимих доказів питання реальності господарських операцій між сторонами, застосування при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані при вирішенні спору згідно із положеннями діючого законодавства.
7. За результатами останнього перегляду справи постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2015 адміністративний позов задоволено.
Рішення суду мотивовано безпідставністю прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій між позивачем та його контрагентами-постачальниками ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи. На думку суду, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "НАН", Приватним акціонерним товариством "Транспорт-Сервіс", Приватним акціонерним товариством "ЛМЦ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Торекс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ-Інвест-Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кабельтех-Сервіс" податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.
8. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2015 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладені між сторонами правочини не спрямовані на настання реальних правових наслідків з метою отримання прибутку, а подані платником первинні документи на підтвердження обґрунтованості податкової вигоди не свідчать про дійсний рух активів позивача у процесі господарської діяльності. Суд дійшов висновку, що у розглядуваному випадку позивач був залучений до ланцюгу постачальників та покупців з метою створення незаконної податкової вигоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулося з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
10. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників було проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства" за період з 01.04.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 16672491,00грн, в тому числі по періодах: вересень 2009 року на суму 379427,00грн, січень 2010 року на суму 6666115,00грн, лютий 2010 року на суму 70012,00грн та травень 2010 року на суму 3556937,00грн.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 28.07.2011 №8330/23-07/19014832 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.08.2011 №1111664210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 20840614,00грн., з яких: 16672491,00грн за основним платежем та 4168123,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Фактичною підставою для донарахування позивачу зазначеної суми податкового зобов`язання слугував висновок контролюючого органу про неправомірність формування Товариством податкового кредиту з податку на додану вартість за результатом господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "НАН", Приватним акціонерним товариством "Транспорт-Сервіс", Приватним акціонерним товариством "ЛМЦ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Торекс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ-Інвест-Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кабельтех-Сервіс" по придбанню товарно-матеріальних цінностей з огляду на безтоварний характер проведених господарських операцій, тобто таких, які спрямовані на надання податкової вигоди третім особам з метою ухилення від сплати податків до бюджетів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилається на аналіз податкової інформації отриманої відносно вказаних контрагентів позивача щодо відсутності у останніх реальної можливості займатися господарською діяльністю. Також, стверджуючи про безтоварність проведених взаємовідносин між сторонами, відповідач вказує на наявність кримінальних справ порушених відносно засновників та директорів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельтех-сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроініціатива", Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Сервіс-Україна" за фактом фіктивного підприємництва та наявних у матеріалах таких кримінальних справах протоколів допиту свідків, в яких посадові особи контрагентів позивача та особи, які задіяні в ланцюгу постачання реалізованого Товариству товару, заперечують свою участь у проведенні господарської діяльності та підписанні первинних документів, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у спірному періоді. На думку податкового органу, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.
Судами встановлено, що у періоді, в якому проводилася перевірка, позивач мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "НАН", Приватним акціонерним товариством "Транспорт-Сервіс", Приватним акціонерним товариством "ЛМЦ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Торекс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ-Інвест-Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кабельтех-Сервіс" на підставі договорів поставки товарно-матеріальних цінностей, зокрема, металевих прогонових споруд з опорними частинами, опорних частин до металевих прогонових споруд, мостових інвентарних конструкцій, запасних частин до тепловозів, запчастин до локомотивів, автозачепа, замків, замкотримачів, запобіжників замку, під`ємника замку, валика підземника, хомута тягового, проводів, ізольованого кабелю тощо.
У підтвердження фактичного виконання умов вказаних договорів позивачем до матеріалів адміністративної справи долучено: договори поставки, журнали реєстрації господарських операцій, рахунки, податкові накладні, тендерна документація, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення та банківські виписки.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що відповідачем не оспорюється сам факт наявності у позивача первинної документації по взаємовідносинах з його контрагентами, а ставиться під сумнів фактичне виконання та реальність задокументованих господарських операцій.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
12. У доводах касаційної скарги та додаткових поясненнях Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" вказує, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною безпідставної відмови у задоволенні позову. Зокрема, Товариство посилається на правомірність формування ним податкового кредиту за результатом договірних відносин з контрагентами з огляду на те, що належною первинною документацією складеною за результатом дійсних, реально вчинених господарських операцій в повній мірі підтверджується рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та зв`язок поведених операцій з його господарською діяльністю (реалізація придбаного товару на структурні підрозділи Укрзалізниці). Позивач також звертає увагу, що посилання суду апеляційної інстанції на покази свідків, які були предметом розгляду у кримінальних справах №38-0012 та №78-00161, не можуть бути беззаперечним свідченням безтоварності проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки такі твердження є безпідставними та необґрунтованими. До того ж, Товариство звертає увагу, що позивач, як добросовісний платник, не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит, у випадку порушення його постачальниками правил оподаткування. Позивач вважає, що відповідачем не доведено наявність складу порушення вимог податкового законодавства, не доведено наявності в діях посадових осіб позивача чи його контрагентів зловживань, які можуть бути підставою для притягнення останніх до відповідальності, а також не наведено жодних обґрунтованих доводів, які б свідчили про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Позивач наголошує, що висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються виключно на припущеннях, а тому, на думку суб`єкта господарювання, підстави для відмови у позові відсутні.
13. Міжрегіональне головне управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників не скористалося своїм правом та не подало заперечення на касаційну скаргу позивача, що не перешкоджає її розгляду.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
14. Закон України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):
14.1. Підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
14.2. Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
14.3. Підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7.
У разі, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
14.4. Абзац 1 підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
15. Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):
15.1. Пункт 2.
Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.
15.2. Пункту 5.
Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
16. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):