ПОСТАНОВА
Іменем України
30 серпня 2019 року
Київ
справа №804/17176/14
адміністративне провадження №К/9901/7254/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 (суддя Конєва С.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 (головуючий суддя Чепурнов Д.В., судді: Сафронова С.В., Поплавський В.Ю.) у справі №804/17176/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технічного обладнання" до Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. В жовтні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технічного обладнання" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.08.2011 №0000782342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1966084грн; №0000772342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5593433,00грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на те, що господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Гарант Сервіс", Приватним підприємством "Потенціал Інвест", Приватним підприємством "Дніпромашінвест", Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістраль Україна", Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Агенство Метал" здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, які дають можливість встановити реальність здійснених господарських операцій та фактичне придбання реалізованого позивачу товару, чим спростовується висновок податкового органу щодо порушення добросовісним платником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технічного обладнання" положень податкового законодавства. За викладеного, позивач вказує на те, що оскільки факт здійснення поставок товару із контрагентами підтверджено документально, а також доведено подальше використання придбаного товару у межах господарської діяльності позивача, то з боку останнього відсутні порушення при формуванні податкового обліку за наслідками здійснення операцій з поставки. Позивач вважає, що проведення донарахувань податкових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість, а також нарахування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем здійснено неправомірно.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015, позовні вимоги задоволено.
4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний адміністративний суд, виходили з того, що твердження податкового органу щодо нікчемності договорів укладених між позивачем та його контрагентами є безпідставним, оскільки належними первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв`язок проведених операцій з господарською діяльністю позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Західно-Донбаська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 у справі №804/17176/14, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технічного обладнання" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт від 29.07.2011 №433-23/2-33019165.
Перевіркою встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технічного обладнання" здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів, які укладені в порушення статті 203 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), їх зміст суперечить моральним засадам суспільства. Зазначені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (стаття 203 Цивільного кодексу України). Недодержання в момент вчинення правочину сторонами цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Продукція по вказаним правочинам не була передана в порушення статей 626, 629, 655, 658 та 662 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 203, частини першої статті 207, пунктів 1, 2 статті 215, статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України зазначені правочини є нікчемними - в силу припису закону. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. У зв`язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Також перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 1572867,00грн; підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 4474746,00грн.
На підставі висновків викладених у вказаному акті перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.08.2011 №0000772342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5593430,00грн, в тому числі: 4474746,00грн за основним платежем та 1118687,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000782342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1966084,00грн, у тому числі: 1572867,00грн за основним платежем та 393217,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
За результатом адміністративного оскарження рішенням Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 21.10.2011 податкове повідомлення-рішення №0000772342 від 16.08.2011 скасовано в частині 234344,00грн (у тому числі: 187475,00грн за основним платежем та 4869,00грн за штрафними санкціями), а в іншій частині залишено без змін; податкове повідомлення-рішення №0000782342 від 16.08.2011 скасовано в частині 175695,00грн (у тому числі: 140556,00грн за основним платежем та 35139,00грн за штрафними санкціями), а в іншій частині залишено без змін. Крім того, позивачу збільшено суму податкових зобов`язань з податку на додану варітьсь за січень 2011 року на 2686,00грн (з яких: 2685,00грн - основний платіж та 1,00грн - штрафні санкції).
Фактичною підставою для проведення Товариству з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технічного обладнання" вказаних донарахувань став висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом господарських операцій з реалізації позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Гарант Сервіс", Приватним підприємством "Потенціал Інвест", Приватним підприємством "Дніпромашінвест", Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістраль Україна", Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Агенство Метал" товару з огляду на нікчемність укладених правочинів, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних правових наслідків. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилається на аналіз податкової інформації отриманої по вказаних суб`єктах господарювання з посиланням на акти перевірок по ланцюгу постачання товарів, за якими встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності з вищевказаними контрагентами та матеріали про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, за якими встановлено відсутність у вказаних суб`єктів господарювання необхідних умов для ведення такого роду діяльності, зокрема, відсутність технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Також, стверджуючи про безтоварний характер проведених між сторонами взаємовідносин контролюючий орган вказує на ненадання позивачем до перевірки сертифікатів якості придбаного товару та документів, що підтверджують його транспортування, зокрема, товарно-транспортних накладних, шляхових листів тощо, що ставить під сумнів правомірність формування позивачем даних податкового обліку та реальність проведених операцій. Окрім того, контролюючий орган окремо наголошує, що відповідно до пояснень отриманих працівниками ВПМ Нікопольської об`єднаної державної податкової інстанції від засновника та директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Гарант Сервіс" ОСОБА_1 останній заперечує свою участь у діяльності вказаного підприємства, стверджує про створення та реєстрацію такого підприємства за грошову винагороду без наміру здійснення легальної господарської діяльності з метою отримання прибутку.
Судами також встановлено, що основними видами економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технічного обладнання" за КВЕД є: виробництво машин та устаткування для металургії, виробництво верстатів для оброблення металу, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування для добувної промисловості і будівництва, ремонт, технічне обслуговування та монтаж верстатів, виготовлення інших готових металевих виробів.
При оцінці оспорюваних господарських операцій судами попередніх інстанцій встановлено, у періоді, в якому проводилася перевірка, позивач на підставі договорів купівлі-продажу мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Гарант Сервіс", Приватним підприємством "Потенціал Інвест", Приватним підприємством "Дніпромашінвест", Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістраль Україна", Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Агенство Метал" по придбанню товару (залізорудний концентрат, вентилятор ВОЗ-5У2, фрези, кулачки, пластини, сортова металопродукція, листи г/к, швелера та інше)
Судами також встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технічного обладнання" в підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій було надано копії первинних документів, зокрема, договори купівлі-продажу; накладні на товар; розхідні накладні; видаткові накладні; податкові накладні; експортний контракт; вантажно-митні накладні; квитанції про приймання вантажу; сертифікати якості товару (залізорудний концентрат); документи щодо транспортування товару залізницею; договір про надання послуг укладений між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (послуги по транспортуванню та відправці залізорудного концентрату, по відвантаженню та завантаженню); акти виконаних робіт фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ; товарно-транспортну накладну (транспортування вентилятора ВОЗ-5У2), квитанцію про оплату транспортних послуг, а також платіжні доручення про оплату придбаного позивачем товару у вказаних контрагентів.
Судами також встановлено, що товар придбаний у вказаних контрагентів було використано позивачем в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, про що зазначено у акті перевірки та не заперечувалося контролюючим органом. Спірні господарські операції були належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача. Вказані первинні документи досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки. Наявність таких документів відповідачем не заперечувалась.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги відповідач вказує, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятих податкових повідомлень-рішень. Зокрема, контролюючий орган посилається на безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Гарант Сервіс", Приватним підприємством "Потенціал Інвест", Приватним підприємством "Дніпромашінвест", Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістраль Україна", Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Агенство Метал" з огляду на нікчемність укладених правочинів та безтоварний характер проведених господарських операцій. Відповідач вважає, що неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності у вказаних суб`єктів господарювання необхідних умов для ведення вказаних видів господарської та економічної діяльності, в силу відсутності трудових ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів необхідних для здійснення такого роду діяльності, є безпідставним, оскільки вказані обставини мають вирішальне значення для визнання операцій товарними. Також відповідач звертає увагу, що позивачем до перевірки не було надано доказів на підтвердження транспортування придбаного товару, а також сертифікатів якості, що ставить під сумнів фактичне виконня спірних операцій. На думку податкового органу, в розглядуваному випадку мало місце документальне оформлення господарської операції за відсутності факту її реального здійснення, а тому формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами є неправомірним.
9. У свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технічного обладнання" у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що твердження податкового органу про неправомірність формування ним даних податкового обліку за взаємовідносинами з контрагентами є необґрунтованими та безпідставними, оскільки фінансово-господарські операції між сторонами здійснювались з дотриманням вимог податкового законодавства про що свідчать досліджені судами в процесі розгляду справи належні первинні документи, складені за результатом фактично виконаних господарських операцій. Позивач вказує, що висновок відповідача про відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів необхідних для ведення господарської діяльності в задокументованих обсягах спростовано судами в процесі розгляду даної справи. До того ж, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження таких висновків. Позивач вважає, що податковим органом не доведено наявність складу порушення Товариством вимог податкового законодавства; не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано доказів, які б свідчили про правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. А тому, позивач просить касаційну скаргу Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункт 4.1 статті 4.
Валовий доход - загальна сума доходу платника податків від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній, або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
10.2. Пункт 5.1 статті 5.
Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
10.3. Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
10.4. Пункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
10.5. Підпункт 11.3.1 пункту 11.3 статті 11.
Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
11. Закон України "Про податок на додану вартість (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):
11.1. Підпункт 7.4.1 пункт 7.4 статті 7.
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
11.2. Підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7.
Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
11.3. Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
12. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
12.1. Підпункт 135.5.4 пункту 135.5 статті 135.
До інших доходів включаються, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
12.2. Пункт 138.2 статті 138.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
12.3. Підпункт 139.1.9 пункту 139 статті 139.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
12.4. Пункт 198.1 статті 198.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
12.5. Пункт 198.2 статті 198.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
12.6. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.