ПОСТАНОВА
Іменем України
30 серпня 2019 року
Київ
справа №2а-15239/10/0470
адміністративне провадження №К/9901/4778/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року (суддя Олійник В.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2014 року (головуючий суддя Проценко О.А., судді: Дурасова Ю.В., Туркіна Л.П.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Дніпропетровської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві про визнання протиправним рішення, скасування картки відмови, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2010 року Публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом (з врахуванням уточнень від 22 липня 2011 року №287/81) до Дніпропетровської митниці Міндоходів (далі - Митниця, відповідач), Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві про визнання протиправним рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000384/1 від 19 травня 2010 року, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/000583 від 19 травня 2010 року, повернення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області коштів на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 4508,68 грн. та ввізного мита у розмірі 1073,49 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що дії митного органу по визначенню митної вартості товару, що ввозився позивачем, по шостому (резервному), а не по першому (за ціною договору), як було здійснено Товариством, методу суперечать вимогам Митного кодексу України від 11 липня 2002 року №92-IV (який був чинним на час виникнення спірних відносин; далі - МК України), оскільки ним було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився на виконання умов контракту від 12 лютого 2010 року №0212-SG02/10, та підтвердження заявленої митної вартості останнього.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000384/1 від 19 травня 2010 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/000583 від 19 травня 2010 року прийняті Митницею в межах наданих повноважень, а у зв`язку із недоведеністю Товариством належними та допустимими доказами правильності обраного методу визначення митної вартості товару відповідачем обґрунтовано застосовано шостий (резервний) метод; в свою чергу декларант не скористався правом здійснити митне оформлення товару під гарантійні зобов`язання відповідно до наказу Держмитслужби №230 від 17 березня 2008 року, який передбачає надання додаткових підтверджуючих документів в термін до 90 днів з можливим наступним поверненням сплачених податків та зборів (обов`язкових платежів) за визначеною митним органом митною вартістю товарів.
Не погоджуючись з рішеннями судів, Товариство звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована безпідставністю прийняття відповідачем рішення про визначення митної вартості товарів за другорядним (резервним) методом, оскільки декларантом надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); крім того митним органом порушено й вимоги статті 268 МК України щодо послідовного застосування методів визначення митної вартості товару.
Відповідачі в запереченнях (відзивах) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечили, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які вони просили залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступних висновків.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 лютого 2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (як покупцем) та фірмою "Alderston GB Limited", м. Лондон, Велика Британія (як продавцем) укладено зовнішньоекономічний контракт №0212-SG02/10, згідно з умовами якого продавець зобов`язувався здійснити поставку визначеного у специфікаціях товару, зокрема, цегли вогнетривкої NO. 27 АLKO-85 С, NO. 65А АLKO-85 С, суміші жаробетонної KOTOR TO7A-1, а покупець - прийняти та оплатити товар.
19 травня 2010 року для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем була подана вантажна митна декларація №113050000/2010/004000, відповідно до якої до митного оформлення поданий товар - цегла вогнетривка NO.27 АLKO-85 С, NO. 65А АLKO-85 С, жаробетонна суміш KOTOR TO7A-1 (виробник товару "REFRAKO S.R.O.", Словаччина), митна вартість якого визначена за ціною договору (контракту).
Для підтвердження заявленої митної вартості позивачем надані наступні документи: облікова картка суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності №11305/02/98/00015 від 10 лютого 2010 року; рахунок-фактуру (інвойс) №100212-018 від 18 травня 2010 року, зовнішньоекономічний контракт №0212-SG02/10 від 12 лютого 2010 року із специфікацією №1, акт №75/04-026/1455111-І від 17 травня 2010 року, сертифікати якості від 12 травня 2010 року, пакувальний лист від 12 травня 2010 року, накладну CMR А №5678 від 12 травня 2010 року, книжку МДП DX.63886460 від 13 травня 2010 року, довідку СДПІ у м.Кривому Розі про декларування валютних цінностей №21 від 28 квітня 2010 року, сертифікат про походження товару №101078 від 11 травня 2010 року, рішення Криворізької митниці від 13 травня 2010 року про визначення митної вартості товарів №11300000/2010/000366/1.
Під час здійснення митного контролю Криворізькою митницею запропоновано позивачу надати додаткові документи, а саме: прайс-лист фірми-виробника товару, калькуляцію фірми-виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, а також інші документи, що підтверджують заявлену митну вартість.
У зв`язку з ненаданням позивачем додаткових документів, Митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товару №113000006/2010/000384/1 від 19 травня 2010 року, згідно з яким митну вартість товару визначено із застосуванням шостого методу, та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00583 від 19 травня 2010 року.
В графі 33 прийнятого рішення митним органом зазначено про порушення позивачем вимог МК України, Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20 грудня 2006 року (далі - Порядок №1766), та Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №339 від 09 квітня 2008 року (далі - Порядок №339).
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 266 МК України основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Відповідно до статті 267 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець не є пов`язаними між собою особами або хоч і є пов`язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.