ПОСТАНОВА
Іменем України
30 серпня 2019 року
Київ
справа №810/7056/14
адміністративне провадження №К/9901/5709/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року (суддя Кушнова А.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року (головуючий суддя Романчук О.М., судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тракт Маркет" до Київської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми переплати,
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тракт Маркет" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Київської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльності Митниці щодо повернення коштів у розмірі 42872,56 грн., надмірно сплачених Товариством до Державного бюджету України як фінансової гарантії при розмитненні товару на підставі рішення про коригування митної вартості товару №125110007/2013/910025/2 від 18 травня 2013 року, та стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства податку на додану вартість та мита в розмірі 42872,56 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що рішення Митниці про визначення митної вартості товару №125110007/2013/910025/2 від 18 травня 2013 року, на підставі якого позивачем (додатково до самостійно визначеної митної вартості товарів) сплачено до бюджету 42872,56 грн., скасовано в судовому порядку, але після звернення Товариства із заявою про повернення зазначеної переплати ці кошти йому повернуті не були, чим порушено положення розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за №1097/14364 (далі - Порядок №618).
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року, визнано протиправним рішення Митниці про відмову у поверненні Товариству коштів у розмірі 42872,56 грн., сплачених до Державного бюджету України в якості фінансової гарантії при розмитненні товару, викладене у листі від 18 листопада 2014 року №66.1-47/2/12-8822; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства суму надмірно сплачених до Державного бюджету України мита та податку на додану вартість у розмірі 42872,56 грн.
Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що після набрання законної сили рішеннями судів у справі №810/5749/13-а в частині визнання протиправним та скасування рішення Митниці про коригування митної вартості у Товариства виникло право на повернення надміру сплачених коштів в сумі 42872,56 грн., а тому відмова відповідача у їх поверненні за заявою позивача є протиправною.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Митниця подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Мотивуючи касаційну скаргу (з врахуванням додаткових письмових пояснень від 08 липня 2015 року), Митниця зазначала, що Товариство вже зверталось до суду з позовною вимогою про стягнення на його користь надміру сплачених митних платежів в сумі 42872,56 грн., тобто реалізувало своє право на судовий захист в цій частині, однак в задоволенні позову було відмовлено судовими рішеннями у справі №810/5749/13-а; крім того під час прийняття рішень у даній справі суди не врахували, що саме лише скасування рішення митного органу про коригування митної вартості не є безумовною підставою для повернення сплачених на його підставі грошових коштів, оскільки це питання має вирішуватись митним органом за результатами здійснення перевірочних заходів; в той же час Товариством під час звернення із заявою не було додано документів, що підтверджують суму надмірно сплачених митних платежів.
Позивач та відповідач 2 своїми правами на подання письмових заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не скористались.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 березня 2012 року між продавцем - Компанією "Тос. Виннард єдс Сонс Лтд" (Великобританія) та покупцем - Товариством укладено контракт №09-12, відповідно до якого продавець продав, а покупець - купив на умовах Інкотермс 2000 запасні частини для вантажівок та автобусів на загальну суму 500000,00 євро, у кількості, асортименті та за цінами, визначеними у рахунках (інвойсах), що є додатками до контракту.
В травні 2013 року позивачем пред`явлено до митного оформлення на Митниці товари торгівельної марки "Winnard", фірма-виробник "Thos Winnard & Sons Ltd", придбані на виконання умов вказаного контракту, та подано митну декларацію №125110007/2013/374133 від 16 травня 2013 року, відповідно до якої митну вартість товарів визначено із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).
Митницею у зв`язку з ненаданням позивачем висновку про якісні та вартісні характеристики товарів прийнято рішення про коригування митної вартості останнього від 18 травня 2013 року №125110007/2013/910025/2, згідно з яким вартість товару визначено із застосуванням другорядного (резервного) методу, а також складено картку відмови у прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №125110007/2013/00031.
Позивач на підставі частини 7 статті 55 Митного кодексу України (далі - МК України) здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію й такий випуск здійснювався 20 травня 2013 року за митною декларацією №125110007/2013/374189.
Відповідно до вимог частини 8 статті 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Позивачем на виконання приписів та в межах строку, встановленого частиною 8 статті 55 МК України, 07 серпня 2013 року подано до Митниці заяву №01/СМВ/310 від 06 серпня 2013 року про перегляд митної вартості, що була відкоригована митним органом згідно рішення про коригування митної вартості від 18 травня 2013 року №125110007/2013/910025/2 з урахуванням вартості, визначеної в експертному висновку ДП "Держзовнішінформ" №12/371 від 06 серпня 2013 року.
У відповідь на вказану заяву Митниця листом №6.1-45/2/152-1935 від 13 серпня 2013 року повідомила, що уповноваженою особою позивача не подано звернення про надання гарантій відповідно до розділу Х МК України, натомість товари задекларовані за митною вартістю, скоригованою митним органом.
13 вересня 2013 року позивач звернувся до Митниці зі скаргою на дії посадових осіб від 12 вересня 2013 року №01/СМВ/354, до якої додав додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів на підставі митної декларації №125110007/2013/374133 від 16 травня 2013 року, та просив скасувати рішення про коригування митної вартості від 18 травня 2013 року №125110007/2013/910025/2, повернувши йому фінансову гарантію в розмірі 42872,56 грн.
Листом №6.1-45/2/12-3019 від 26 вересня 2013 року Митниця повідомила Товариство про те, що подані ним додаткові документи взяті до уваги, проте не стали підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки мають розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Не погодившись з прийнятим Митницею рішенням про коригування митної вартості товару від 18 травня 2013 року №125110007/2013/910025/2, позивач оскаржив його в судовому порядку й постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 року у справі №810/5749/13-а визнано протиправним та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 18 травня 2013 року №125110007/2013/910025/2 та стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства суму надмірно сплачених коштів - гарантійних зобов`язань (митних платежів) у розмірі 42872,56 грн.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства суми надмірно сплачених коштів - гарантійних зобов`язань (митних платежів) у розмірі 42 872, 56 грн. скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовної вимоги відмовлено; в решті постанову залишено без змін.
При цьому апеляційний суд прийшов до висновку про наявність у позивача права на повернення вищевказаних коштів, проте лише з дотриманням відповідної послідовності дій, які передбачені Порядком №618.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2014 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Митниці відмовлено.
03 листопада 2014 року позивач звернувся до Митниці із заявою №01/СМВ/270, в якій просив повернути кошти в розмірі 42872,56 грн., сплачені до Державного бюджету України як фінансова гарантія при розмитненні товару на підставі рішення про коригування митної вартості товару №125110007/2013/910025/2 від 18 травня 2013 року, або розглянути питання можливості їх зарахування в рахунок майбутніх платежів, оскільки Товариство має намір проводити розмитнення імпортованих в Україну товарів на Митниці.
На вказану заяву відповідач листом №06-1-47/2/12-8822 від 18 листопада 2014 року надав відповідь, повідомивши про відсутність підстав для повернення коштів, з огляду на те, що оскільки надані позивачем додаткові документи були взяті митним органом до уваги, але не стали підставою для підтвердження заявленої митної вартості, то сума грошової застави, що є різницею між сумами платежів, нарахованих за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом, перераховані до Державного бюджету України; водночас, взявши до уваги надані в підпунктах 14.1.115 та 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначення понять надміру та помилково сплачених грошових зобов`язань, відповідач прийшов до висновку, що сплачені Товариством кошти до останніх не відносяться, а відтак підстави для їх повернення відсутні.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно із частиною 1 статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
За змістом підпунктів 14.1.115 та 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату; помилково сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань.