ПОСТАНОВА
Іменем України
29 серпня 2019 року
Київ
справа №814/2346/16
адміністративне провадження №К/9901/45237/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у складі судді Лебедєвої Г.В. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у складі колегії суддів Градовського Ю.М., Кравченка К.В., Лук`янчук О.В. у справі №814/2346/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці ДФС, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В :
У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач у справі) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо складання висновку про наявність підстав для повернення надмірно сплачених коштів за результатами розгляду заяви Товариства від 29 серпня 2016 року №1098/101-05-117-05 та зобов`язання скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України у Миколаївській області про повернення позивачу надмірно сплаченого податку на додану вартість в сумі 4291503,49 грн шляхом перерахування зазначених коштів на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість за №37515000088694 МФО 899998 у Державному казначействі України.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що Митниця в порушення статті 301 Митного кодексу України (далі - МК України), статті 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, (далі - Порядок № 618) безпідставно не надала висновок для повернення надмірно сплачених митних платежів.
14 грудня 2016 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Миколаївської митниці ДФС щодо складання висновку про наявність підстав для повернення надмірно сплачених коштів за результатами розгляду заяви ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" від 29 серпня 2016 року № 1098/101-05-117-05. Зобов`язано відповідача скласти на надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України у Миколаївській області про повернення позивачу надмірно сплаченого податку на додану вартість в сумі 4 291503,49 грн шляхом перерахування даних коштів на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість № 37515000088694 МФО 899998 у Державному казначействі України.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що правомірність визначення Товариством митної вартості товарів за ціною договору підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, тому позивач мав право на звернення до Митниці із заявою про повернення надмірно сплачених на підставі рішень про коригування митної вартості товарів коштів. Натомість відповідач не виконав процедурних обов`язків щодо алгоритму дій, покладених на нього Порядком № 618, та не навів при цьому обґрунтованих підстав для відмови у наданні висновку.
У квітні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначив про відсутність законодавчо визначених підстав для складення висновку про повернення коштів з Державного бюджету України, оскільки позивач не надав документів, що підтверджують наявність надмірно сплачених митних та інших платежів. Крім того жодних посилань щодо повернення надміру сплачених митних платежів та інших платежів надані Товариством судові рішення про скасування рішень про коригування митної вартості не містять. Заявлена позивачем сума коштів, яка підлягає поверненню, не відповідає сумі гарантії, сплаченої останнім, у зв`язку з чим не зрозуміло, на підставі яких саме доказів та розрахунків суди встановили суму, яка підлягає поверненню.
31 травня 2017 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача після усунення недоліків касаційної скарги зазначених в ухвалі цього ж суду від 24 квітня 2017 року, справу №814/2346/16 витребувано з Миколаївського окружного адміністративного суду.
30 червня 2017 року справа № 814/2346/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.
22 березня 2018 року матеріали касаційного провадження №К/9901/45237/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство посилається на її необґрунтованість, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Митницею за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товару, що переміщується через митний кордон України прийняті рішення про коригування заявленої ТОВ "Миколаївський глиноземний завод", митної вартості товару від 12 лютого 2014 року №504000003/2014/000010/1, від 24 вересня 2014 року №504000003/2014/000050/1, від 27 листопада 2014 року №504000003/2014/000059/1
Зазначені рішення Митниці, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Миколаївський окружний адміністративний суд постановами від 8 травня 2014 року у справі № 814/847/14, від 23 квітня 2015 року у справі №814/769/15, від 18 вересня 2015 року №814/1994/15, від 25 грудня 2015 року у справі №814/3216/14 визнав протиправними та скасував. Вказані судові рішення набрали законної сили.
9 серпня 2016 року з метою виконання рішень суду, що набрали законної сили, та повернення надмірно сплачених грошових коштів у сумі 4291503,49 грн позивач звернувся до Митниці із заявою №1098/101-05-117-05 про повернення надмірно сплаченого податку.
За результатом розгляду вказаної заяви відповідачем відмовлено позивачу у поверненні надмірно сплаченого податку, обґрунтовуючи це тим, що остаточні рішення по судовим справам №814/3216/14 та №814/769/15 не переглянуті судом касаційної інстанції. Суми грошових коштів, що оскаржувалися не відповідають сумам надмірно сплачених платежів у зверненні, які підлягають поверненню. Крім того, при зверненні до митниці позивачем не надано підтвердження відсутності податкового боргу. Таким чином вимоги про повернення Миколаївською митницею ДФС надмірно сплачених коштів, є безпідставними.
Вдруге позивач звернувся до відповідача із заявою від 27 вересня 2016 року №1180/101-05-117-05 про повернення надмірно сплачених митних платежів, додавши відповідні пояснення та довідку про відсутність податкового боргу.
У своїй відповіді відповідач зазначив, що вимоги позивача про повернення надмірно сплачених митних платежів, є передчасними.
Перевіривши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів касаційної скарги та наявність підстав для скасування судових рішень, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 24 Митного кодексу України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.
Так, згідно з частинами першою-третьою статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України передбачено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Відповідно до пунктів 43.4-43.5 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
За правилами пункту 1-4, 6, 7 розділу ІІІ Порядку № 618 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №618), для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб`єкта господарської діяльності або фізичною особою.
У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків-юридичної особи, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.