ПОСТАНОВА
Іменем України
30 серпня 2019 року
Київ
справа №750/1280/17
адміністративне провадження №К/9901/21110/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Саприкіної І.В., судді Стеценко С.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова у складі судді Бондаренко В.М. від 15 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Коротких А.Ю. від 25 квітня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_2 (далі також - позивач) звернулась до суду з позовом до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, у якому просила:
- зобов`язати Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України призначити та виплачувати позивачу з 15 грудня 2016 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % заробітної плати судді працюючого на відповідній посаді;
- здійснити перерахунок та виплату (як судді у відставці) щомісячного грошового утримання в розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з 15 грудня 2016 року із врахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову позивач вказує на те, що рішенням Вищої ради правосуддя від 08 грудня 2016 року № 3056/о/15-16 її звільнено з посади судді Апеляційного суду Чернігівської області у відставку. На виконання вказаного рішення наказом від 14 грудня 2016 року позивач звільнена із займаної посади у зв`язку з відставкою. 15 грудня 2016 року позивач звернулась до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України з приводу призначення і виплати їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Листом від 24 січня 2017 року за №138/02/13-7 Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України повідомило позивача про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 80 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. При цьому у зарахуванні половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Харківського юридичного інституту, роботи на посаді помічника прокурора, старшого прокурора (далі також - прокурорський стаж) до стажу роботи на посаді судді - відмовлено.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 15 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що відповідачем при призначенні та нарахуванні довічного грошового утримання судді у відставці безпідставно не враховано у повному обсязі вищевказаний стаж роботи, який підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді і який, з урахуванням дати звільнення - 15 грудня 2016 року, становить 26 років 08 місяців та 17 днів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 15 березня 2017 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана до суду 15 травня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 750/1280/17.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Желєзного І.В., суддів: Чиркіна С.М., Шарапу В.М.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 серпня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Желєзного І.В., суддів: Саприкіну І.В., Стеценко С.Г.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з записами у трудовій книжці позивача з 01 вересня 1987 року по 30 червня 1991 року ОСОБА_2 навчалась на денному відділенні Харківського юридичного інституту.
З 23 липня 1991 року по 11 грудня 2001 року працювала у прокуратурі міста Чернігова та Чернігівської області на різних посадах (на посаді помічника прокурора, старшого прокурора міста Чернігова Чернігівської області).
Указом Президента України "Про призначення суддів" від 27 листопада 2001 року № 1151/2001 ОСОБА_2 призначена на посаду судді Деснянського районного суд м. Чернігова.
Постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2011 року № 3287-VІ "Про обрання суддів" позивач переведена на посаду судді апеляційного суду Чернігівської області.
Згідно з рішенням Вищої ради юстиції від 08 грудня 2016 року №3056/о/15-16 позивача звільнено з посади судді апеляційного суду Чернігівської області у відставку у зв`язку з поданням відповідної заяви.
15 грудня 2016 року позивач звернулась до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою з приводу призначення і виплати їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Згідно з розпорядженням № 827988 від 20 січня 2017 року Чернігівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України позивачці враховано стаж на посаді судді 15 років 0 місяців 5 днів та нараховано і призначено щомісячне грошове утримання судді в розмірі 80% заробітної плати.
Листом від 24 січня 2017 року за № 138/02/13-7 позивачку повідомлено про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 80 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. При цьому у зарахуванні половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Харківського юридичного інституту, роботи на прокурорських посадах до стажу її роботи на посаді судді - відмовлено.
Вважаючи дії Пенсійного фонду незаконними, позивачка звернулась до суду з відповідним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанції незаконно, з порушенням норм матеріального та процесуального права, задоволені позовні вимоги, а також наголошує, що Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" визначено перелік роботи на посадах, яка зараховується до стажу роботи на посаді судді. До такого переліку не входить період навчання в інституті, робота у прокуратурі, що є підставою для задоволення касаційної скарги.
Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивачка просила залишити оскаржувані відповідачем рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексом адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини третьої статті 141 Закону України від 7 липня 2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі також - Закон № 2453-VI) (у редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, тобто у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд") щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.