ПОСТАНОВА
Іменем України
29 серпня 2019 року
Київ
справа №805/1880/16-а
адміністративне провадження №К/9901/27938/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2016 року (суддя Троянова О.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року (колегія у складі суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., Сухарька М.Г.) у справі № 805/1880/16-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкової вимоги, -
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі позивач, Підприємець) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (надалі відповідач, податковий орган) про скасування податкової вимоги, якою визначена сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов`язаннями з податку на доходи фізичних осіб та пені з податку на додану вартість.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом не враховано проведення на території Луганської і Донецької області з квітня 2014 року антитерористичної операції. Зазначав, що у зв`язку з проведенням АТО протягом 2014 року підприємницька діяльність фактично не здійснювалась.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, в задоволені адміністративного позову відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем доведено, що оскаржувана податкова вимога прийнята законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач 10 лютого 2014 року подано до ДПІ у Артемівському районі м. Луганська ГУ ДФС у Донецькій області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік № 9090207813, якою задекларовано річну суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18 000 грн, відповідно авансові внески складали по 4500 грн. щокварталу - до 15 березня 2014 року, до 15 травня 2014 року, до 15 серпня 2014 року і до 15 листопада 2014 року.
Вказана обставина не є спірною між сторонами, зокрема, підтверджена позивачем у позовній заяві.
Відповідно до відомостей інтегрованих карток Підприємця утворився податковий борг:
- за платежем 11010500 "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування" по узгодженому податковому зобов`язанню за 2013 рік по строку сплати 15 серпня 2014 року у сумі 3737,50 грн та 15 листопада 2014 року у сумі 4500 грн, разом 8 237,50 грн.
- за платежем 14010100 "податок на додану вартість" утворився податковий борг у сумі 0,99 (пеня за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями). Вказану суму пені позивач визнав у повному обсязі.
18 квітня 2016 року податковим органом сформовано податкову вимогу форми "Ф" № 387-17, згідно якої повідомлено Підприємця про те, що станом на 17 квітня 2016 року сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов`язаннями з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість становить 8 238,49 грн.
Факт не сплати авансових внесків не є спірним між сторонами. Позивач зазначає, що підприємницька діяльність протягом 2014 року ним фактично не здійснювалась.
Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.