ПОСТАНОВА
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 465/6461/15-а
адміністративне провадження № К/9901/15031/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :
Судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Желєзного І. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Коваля Р. Й., суддів Гуляка В. В., Судової-Хомюк Н. М.) від 23 березня 2016 року у справі за його позовом до Головного управління Державної служби України з питань праці у Львівській області, головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Львівській області Управління з питань праці Климчук Наталії Анатоліївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовом до Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області, правонаступником якої є Головне управління Державної служби України з питань праці у Львівській області (далі - ГУ Держпраці у Львівській області) та головного державного інспектора ГУ Держпраці у Львівській області Климчук Н. А. (далі - головний держінспектор), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову головного держінспектора від 14 вересня 2015 року № 13-01-024/0029-0009 про накладення штрафу в розмірі 1 360,00 грн.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що оскаржувана постанова про накладення штрафу є протиправною, оскільки очолюване ним підприємство не підлягає перевірці відповідно до положень п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон № 71-VIII), а тому головний держінспектор правомірно був недопущений до проведення перевірки.
Франківский районний суд м. Львова постановою від 07 грудня 2015 року позов задовольнив. Визнав протиправною та скасував постанову ГУ Держпраці у Львівській області від 14 вересня 2015 року № 13-01-024/0029-0009 про накладення адміністративного стягнення.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 23 березня 2016 року скасував постанову Франківского районного суду м. Львова від 14 вересня 2015 року та ухвалив нову, якою відмовив у задоволенні позову.
Ухвалюючи таке судове рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що територіальні органи Держпраці не є контролюючими органами доходів і зборів в розумінні п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а тому дія п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 71-VIII на них не поширюється. У зв`язку з наведеним апеляційний суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах головний держінспектор діяв правомірно, а тому відсутні підстави для скасування спірної постанови про накладення штрафу.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням апеляційної інстанції, у квітні 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року і залишити в силі постанову суду першої інстанції.
На обґрунтування своєї касаційної скарги позивач зазначив, що ГУ Держпраці у Львівській області є контролюючим органом у розумінні Закону № 71-VIII, а не в розумінні п. 41.1 ст. 41 ПК України, а тому його дії, що полягали в недопущенні інспектора до проведення перевірки, були законними.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 квітня 2016 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд."Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27серпня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
14 вересня 2015 року головний держінспектор на підставі направлення на проведення перевірки від 07 вересня 2015 року № 0085 та згоди Державної інспекції України з питань праці (правонаступником якої є Держпраці) від 04 вересня 2015 року № 21/01/2496-15 прибула до спеціалізованого управління № 14 Публічного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд" (далі - Управління), керівником якого є ОСОБА_1, з метою проведення позапланової перевірки стосовно наявності на вказаному підприємстві заборгованості з виплати заробітної плати.
Однак, головному держінспектору було відмовлено в допуску на підприємство для проведення зазначеної вище перевірки, у зв`язку з чим інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення від 14 вересня 2015 року
№ 13-01-024/0029-0009 за фактом вчинення керівником Управління ОСОБА_1 перешкоди в проведенні перевірки.
Того ж дня головний держінспектор прийняв постанову від 14 вересня 2015 року № 13-01-024/0029-0009 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1 360,00 грн, мотивуючи її тим, що недопуск державного інспектора праці до здійснення позапланової перевірки є правопорушенням, відповідальність за яке передбачена ст. 1886 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погодившись з такою постановою поро накладення адміністративного стягнення, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Судове рішення апеляційного суду, ухвалене за результатом апеляційного перегляду постанови Франківского районного суду м. Львова від 14 вересня 2015 року, є предметом касаційного перегляду в даній справі.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877-V; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій (абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 877-V).
Пунктами 1, 7 Положення "Про Державну інспекцію України з питань праці", затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 386/2011 (далі - Положення про Держпраці) у редакції, чинній на момент проведення позапланової перевірки, Державна інспекція України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра соціальної політики України, і здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" було передбачено утворення Держпраці шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з питань праці та Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки, а згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року 929-р "Питання Державної служби з питань праці" забезпечення виконання функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється, покладено на Держпраці, територіальним органом якої є, зокрема ГУ Держпраці у Львівській області.