ПОСТАНОВА
Іменем України
30 серпня 2019 року
Київ
справа №813/5560/15
адміністративне провадження №К/9901/19616/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Фізичної особи - підприємця - ОСОБА_2
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Святецький В.В., судді - Гудима Л.Я., Ільчишин Н.В.)
у справі №813/5560/15
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2015 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Шевченківському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
В обґрунтування позовних вимог зазначає про протиправність висновків контролюючого органу щодо неправомірності формування позивачем своїх податкових зобов`язань.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0001741720/5275 від 10.04.2014;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0001721720/5272 від 10.04.2014;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0001731720/5274 від 10.04.2014;
- присуджено на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 487 грн 20 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої зазначив про правомірність здійсненого позивачем податкового обліку у 2012 році в частині віднесення до складу витрат 2012 року вартості придбаних у 2011 році паливно - мастильних матеріалів, а також вказав на допущені контролюючим органом в Акті перевірки описки.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2015 року у справі № 813/5560/15 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 квітня 2014 року за №0001731720/5274, №0001741720/5275, №0001721720/5272-відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідача є правомірними та такими, що прийняті контролюючим органом в межах його повноважень та у спосіб встановлений законом.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2015 року. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу, вказує, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, а ним в свою чергу надано всі необхідні докази в обґрунтування своїх позовних вимог.
19 вересня 2016 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому контролюючий орган зазначає про законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції та необґрунтованість доводів, викладених в касаційній скарзі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
09 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.
За результатами перевірки ДПІ у Шевченківському районі складено акт №85/63/13-07/17-02/2504911076 від 06.03.2014 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:
- підпункту 164.1.3 пункту 164.1 ст. 164, пункту 167.1 ст.67, пунктів 177.1, 177.2 ст.177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи з фізичних осіб, що підлягає сплати до бюджету за 2012 рік на суму 3 350,25 грн;
- підпункту 4.1.1 пункту 4.1 ст. 4, підпункту 7.1.2 пункту 7.1 ст. 7, пункту 8.11 ст. 8 Закону України,,Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження суми єдиного внеску за 2012 рік на загальну суму 7 750, 25 грн;
- пунктів 198.1, 198.6 ст. 198, пункту 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість в складі податкового кредиту у періоді, що перевірявся, на загальну суму 458,00 грн, а саме: в жовтні 2012 року на загальну суму ПДВ - 89,00 грн, в грудні 2012 року на загальну суму ПДВ - 369,00 грн.
На підставі висновків Акту перевірки, ДПІ у Шевченківському районі прийнято податкові повідомлення - рішення від 10 квітня 2014 року:
- №0001721720/5272, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 687, 00 грн, у тому числі 458, 00 грн за основним платежем та 229, 00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
-№0001731720/5274, яким ОСОБА_2 збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5 025, 51 грн, у тому числі 3 350, 38 грн за основним платежем та 1 675, 13 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
-№0001741720/5275, яким збільшено платнику розмір єдиного соціального внеску на загальну суму 8 135, 76 грн, у тому числі 7 750, 25 грн за основним платежем та 385, 51 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (п. 138.1 ст. 138 ПК України).
Згідно із п.п. 138.1.1 п. 138.1 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140,статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.