ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/12465/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Колос І.Б., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Чупрій А.П.,
представників учасників справи:
позивача - приватного підприємства "Окко-Бізнес Контракт" (далі - Підприємство, ПП "Окко-Бізнес Контракт", скаржник) - Карпа П.С. (адвокат, посвідчення від 02.09.2016 № 000451), Сивий Р.Б., (адвокат, посвідчення від 16.07.2008 № 1380),
відповідача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК) - Данилов К.О. (довіреність від 08.07.2019 № 300-122/03-77), Кузовцева А.А. (довіреність від 08.07.2019 № 300-122/03-77),
розглянув касаційну скаргу Підприємства
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 (суддя Підченко Ю.О.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 (головуючий - суддя Жук Г.А., судді: Мальченко А.О. і Дикунська С.Я.)
зі справи № 910/12465/18
за позовом Підприємства
до АМК
про визнання недійсним рішення.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У вересні 2018 року Підприємство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АМК про визнання недійсним рішення АМК від 21.06.2018 № 315-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення) в частині, що стосується Підприємства, а саме: пункту 1 резолютивної частини Рішення в частині визнання дій Підприємства порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210-III) у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які полягали у схожому підвищенні цін на СВГ при його реалізації уроздріб у серпні 2017 року при тому, що аналіз ситуації на ринку спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій, що призвело до обмеження конкуренції; підпункту 2.11 пункту 2 резолютивної частини Рішення щодо накладення на Підприємство штрафу у розмірі 3 202 735 грн.
1.2. Позов мотивовано тим, що відповідач в оскаржуваному рішенні неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, не довів обставини, які мають значення для справи і які в Рішенні визнано встановленими, неправильно застосував норми Закону № 2210-III, зокрема частини третьої статті 6, а висновки Комітету, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи та є в багатьох випадках взаємосуперечливими.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019, у задоволенні позову відмовлено з посиланням на відсутність передбачених статтею 59 Закону підстав для визнання Рішення АМК недійсним.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду Підприємство просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі № 910/12465/18, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Підприємства у повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Підприємство стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи оскаржувані судові рішення, не врахували, що згідно з нормами абзацу першого частини першої статті 5 та частин першої, третьої та четвертої статті 6 Закону № 2210-III (в їх системному взаємозв`язку), а також за усталеною практикою застосування господарськими судами норми частини третьої статті 6 Закон № 2210-III (посилання на яку наводились у позовній заяві і апеляційній скарзі) для кваліфікації дій суб`єктів господарювання як антиконкурентних узгоджених дій орган АМК має не лише встановити схожість дій суб`єктів господарювання на ринку, але й довести належними і допустимими доказами, що така схожість є результатом виключно попередньої домовленості відповідних суб`єктів (узгодження ними своєї поведінки на ринку), та не може бути пояснена будь-якими іншими факторами (в тому числі й специфікою ринку).
4.2. Скаржник зазначає, що частиною третьою статті 6 Закону № 2210-III не передбачено якогось окремого (відмінного) складу правопорушення (це ті ж самі антиконкурентні узгоджені дії - пункт 1 частини першої статті 50 Закон № 2210-III), натомість статтею лише передбачено можливість доведення вчинення суб`єктами таких антиконкурентних узгоджених дій в непрямий спосіб (непрямими доказами). Проте, в будь- якому разі, єдиним можливим поясненням схожості дій при кваліфікації їх як антиконкурентних узгоджених за положеннями частини третьої статті 6 Закону № 2210-III повинне бути попереднє погодження (досягнення суб`єктами домовленості про вчинення таких дій), і обов`язок доведення факту такого погодження покладено саме на органи АМК.
4.3. Підприємство вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно залишили поза увагою та, всупереч нормам пунктів 2, 3 частини четвертої статті 238 та підпункту "в" пункту З частини першої статті 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), жодним чином не мотивували в оскаржуваних судових рішеннях відхилення доводів Підприємства стосовно неправильного застосування відповідачем при прийнятті Рішення норми частини третьої статті 6 Закон № 2210-III, яке полягало у тому, що АМК при прийнятті оскаржуваного Рішення невірно протлумачив і застосував вказану норму, а відтак й не встановив та жодним чином не довів узгодження Підприємством будь-яких дій на будь-якому ринку скрапленого вуглеводневого газу (далі - СВГ) з будь-якими його учасниками (а тим більше - дій щодо встановлення роздрібних цін на визначеному Комітетом ринку роздрібної реалізації СВГ, яких Підприємство не встановлювало).
4.4. Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не встановлено, що здійснений відповідачем аналіз ринку дійсно давав можливість дійти висновку про те, що схоже (на думку відповідача) підвищення роздрібних цін на СВГ в серпні 2017 року може бути пояснене лише наявністю змови (домовленості).
4.5. Скаржник вказує на неправильне застосування судами норм частини першої статті 1011, частини другої статті 237 та частини першої статті 96 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
4.6. Підприємство звертає увагу на те, що роздрібну реалізацію СВГ на АЗС "ОККО" у досліджуваний період здійснювали (продавцями СВГ у правовідносинах зі споживачами виступали) саме комісіонери (ТОВ "ОККО-Рітейл" і ТОВ "ОККО-Схід"), а не позивач як комітент. Роздрібні ціни на СВГ у період, що визначається відповідачем як період вчинення порушення, встановлювали самостійно комісіонери (ТОВ "ОККО-Рітейл" і ТОВ "ОККО- Схід"), а не позивач як комітент (що підтверджується й наявними в справі копіями розпоряджень комісіонерів про зміну роздрібних цін). При цьому АМК оскаржуваним Рішенням притягнув комісіонерів позивача до відповідальності за вчинення встановленого ним порушення окремо.
4.7. Підприємство вказує на те, що на порушення норм статей 77, 86, частин другої та четвертої статті 236 ГПК України суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому факту (підтвердженому наявними в справі письмовими доказами), що позивач роздрібної реалізації СВГ на досліджуваному ринку не здійснював (у правовідносини зі споживачами СВГ на цьому ринку не вступав), роздрібних цін на СВГ у досліджуваний період не встановлював (не вчиняв дій, що визнані порушенням), а також не впливав і не міг впливати на їх встановлення (не давав і не міг давати комісіонерам жодних вказівок щодо встановлення цін). Більш того, апеляційний суд свідомо проігнорував та не застосував до спірних правовідносин норми частини першої статті 1011, частини другої статті 237, а також частини першої статті 96 ЦК України, які підлягали застосуванню, дійшовши помилкового висновку про те, що позивач як комітент (а не комісіонери, які самостійно і від власного імені реалізовували отриманий від позивача СВГ і встановлювали ціни на нього) є учасником ринку роздрібної реалізації СВГ, а відтак правомірно притягнутий до відповідальності АМК.
4.8. Скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи та ухваленні оскаржуваних судових рішень не застосували вищезазначену норму частини четвертої статті 52 Закону, яка підлягала застосуванню, та на порушення вимог частини першої статті 86 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження всіх наявних у справі доказів, а також вимог частини п`ятої статті 236 ГПК України щодо ухвалення рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, не встановили (і не перевірили встановлення і доведення відповідачем в Рішенні АМК) умов (правових підстав), визначених частиною четвертою статті 52 Закон № 2210-III, встановлення і доведення яких є обов`язковим для накладення штрафу на кількох суб`єктів господарювання, пов`язаних відносинами контролю (зокрема, позивача). Зазначене, на думку скаржника, вказує на неправильне застосування судами частини четвертої статті 52 Закону при ухваленні оскаржуваних судових рішень, що є підставою для їх скасування.
При цьому Підприємство посилається на практику Вищого господарського суду України у справах № 922/3962/14 та № 922/3914/14.
4.9. Скаржник зазначає, що положеннями частини першої статті 41 Закону до засобів доказування (джерел доказів) у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції віднесено: пояснення сторін, третіх осіб, службових осіб і громадян, письмові докази, речові докази та висновки експертів. Цей перелік є вичерпним, а тому розрахунки коефіцієнта кореляції не є доказами у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки не отримані із жодного з названих джерел доказів. Більше того, можливість та порядок застосування таких розрахунків коефіцієнта кореляції не передбачено і підзаконними нормативно-правовими актами АМК. Таким чином, АМК застосував кореляційний аналіз для обґрунтування вчинення суб`єктами господарювання (зокрема й позивачем) антиконкурентних узгоджених дій без належної правової підстави, а його висновки за результатами такого аналізу є оціночними судженнями (припущеннями).
4.10. Також скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, зокрема: статей 73, 76, 77, 86, 236, підпунктів 2 та 3 частини четвертої статті 238, підпункту "в" пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України.
5. Позиції, викладені у відзиві на касаційну скаргу
5.1. До Касаційного господарського суду від АМК надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Підприємства, оскаржувані рішення та постанову у справі залишити без змін.
5.2. АМК зазначає, що спосіб доведення у справах про узгоджені дії можна охарактеризувати як "доведення від протилежного": антимонопольні органи, з використанням методів економічного аналізу, повинні по черзі "відкинути" всі можливі раціональні пояснення паралельної поведінки господарюючих суб`єктів з тим, щоб у результаті дійти висновку, що єдиним поясненням їх паралельної поведінки на ринку є таємна або явна змова.
5.3. АМК звертає увагу на те, що Рішення було прийнято саме за результатами оцінки сукупності обставин та аналізу дій ПП "Окко-Бізнес Контракт", ПП "ОККО-Контракт", ТОВ "ОККО-Схід", ТОВ "ОККО-Рітейл" як дій одного суб`єкта господарювання - групи "ОККО".
5.4. АМК вказує на безпідставність доводів скаржника щодо пояснення суті кореляційного аналізу про те, що високий коефіцієнт кореляції не означає ідентичності значень цін, оскільки АМК у Рішенні притягнув суб`єктів господарювання не за встановлення однакових цін, а за їх схоже підвищення, що є різними поняттями, тому вони не можуть бути ототожнені. Разом з цим, основним математичним інструментом доведення органами АМК схожості дій є кореляційний аналіз, який є методом оброблення статистичних даних і полягає у вивченні коефіцієнтів кореляції.
5.5. Відповідач зазначає, що доводи скаржника не спростовують висновків АМК про те, що проведений економічний аналіз ринку роздрібної реалізації СВГ спростовує наявність об`єктивних причин для схожого підвищення цін на СВГ.
6. РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ
6.1. Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
6.2. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.08.2019 №29.3-02/2097 у зв`язку з перебуванням судді Бенедисюка І.М. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/12465/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий) Колос І.Б., Селіваненко В.П.
7. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7.1. АМК 21.06.2018 за результатами розгляду справи № 128-26.13/102-17 прийнято рішення № 315-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення №315-р), згідно з яким: визнано, що групою "ОККО", в особі приватного підприємства "Окко-Бізнес Контракт", приватного підприємства "ОККО-Контракт", товариства з обмеженою відповідальністю "ОККО-Рітейл", товариства з обмеженою відповідальністю "ОККО-Схід" та приватним підприємством "Компанія "Надежда", товариством з обмеженою відповідальністю "Євростандарт-Автогаз", товариством з обмеженою відповідальністю "Л.В.", товариством з обмеженою відповідальністю "Газ постачання", товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажналадка", товариством з обмеженою відповідальністю "Надежда Ритейл", товариством з обмеженою відповідальністю "Надежда-Закарпаття" (далі - група "Надежда"), товариством з обмеженою відповідальністю "Імпорт Транс Сервіс", товариством з обмеженою відповідальністю "ВОГ Ритейл", товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс" (далі - група "WOG" або "ВЕСТ ОІЛ ГРУП ХОЛДІНГ Б.В."), товариством з обмеженою відповідальністю "Авантаж 7", товариством з обмеженою відповідальністю "Факторінг Груп" (надалі разом - "Оператори"), вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону № 2210-III у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які полягали у схожому підвищенні цін на СВГ при його реалізації у роздріб у серпні 2017, при тому, що аналіз ситуації на ринку спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення Операторами у справі таких дій, що призвели до обмеження конкуренції, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 50 Закону; на підставі частини першої статті 52 Закону № 2210-III на позивача накладено штраф у розмірі 3 202 735 грн.
7.2. У Рішенні № 315-р АМК встановлено, що ПП "Окко-Бізнес Контракт" є основним постачальником СВГ для суб`єктів господарювання, які входять у групу "ОККО" як продавець СВГ та як комітент за договорами комісії.
7.3. Відповідно до договору комісії № ОР/1-2-16/1 від 12.04.2016 (далі - Договір), укладеного між ПП "ОККО-Бізнес Контракт" (комітент) та ТОВ "ОККО-Рітейл" (комісіонер), товар, переданий комітентом Комісіонеру, є власністю комітента і переходить у власність третіх осіб (покупців) по факту його реалізації Комісіонером. Комісіонер реалізує товар третім особам через АЗС від свого імені в порядку, визначеному цим Договором та діючим законодавством, при цьому Комісіонер зобов`язаний діяти в інтересах комітента.
У випадку, коли комітент встановить, що реалізація товару Комісіонером по визначеній ним ціні призвела до заподіяння збитків комітенту, останній вправі вимагати відшкодування заподіяних збитків.
При цьому Комісіонер має право отримувати від комітента всю інформацію, а комітент надавати всю інформацію, необхідну для належного виконання умов цього Договору.
Всі кошти, які надішли від реалізації товару Комісіонером, становлять власність комітента і підлягають перерахунку на банківський рахунок останнього в порядку, визначеному Договором.
7.4. АМК у Рішенні № 315-р дійшов висновку, що ПП "Окко-Бізнес Контракт" як власник СВГ, яке реалізовується кінцевому споживачу на АЗК/АГЗС мережі групи "ОККО", є учасником ринку роздрібної реалізації СВГ.
7.5. В оскаржуваному рішенні АМК зауважено, що твердження ПП "ОККО-Бізнес Контракт", що Підприємство не експлуатувало АЗС/АГПС, не встановлювало цін на СВГ на інформаційних табло (стелах) АЗС у період порушення, а, отже, не було учасником роздрібної реалізації СВГ, не відповідає дійсності.
7.6. У Рішенні №315-р вказано, що самостійно ТОВ "ОККО-Схід", ТОВ "ОККО-Рітейл" - комісіонери, які не є навіть власниками СВГ, яке реалізується на АЗС/АЗК, що ними експлуатуються, не отримують кошти від реалізації СВГ уроздріб, не можуть мати жодних переваг перед іншими учасниками ринку СВГ без іншого суб`єкта господарювання, що діє у групі "ОККО" і є власником такого СВГ - ПП "ОККО-Бізнес Контракт".
7.7. Рішенням №315-р АМК встановлено, що ПП "ОККО-Бізнес Контракт", ПП "ОККО-Контракт", ТОВ "ОККО-Схід", ТОВ "ОККО-Рітейл" пов`язані відносинами контролю в розумінні статті 1 Закону № 2210-III та, у відповідності до чинного законодавства, є єдиним суб`єктом господарювання - групою "ОККО".
7.8. Також АМК в оскаржуваному рішенні встановив, що ПАТ "Концерн Галнафтогаз" 100 % володіє, зокрема, ПП "ОККО-Бізнес Контракт", ПП "ОККО-Контракт" та 99,50 % TOB "ОККО-Рітейл". Крім того, ПАТ "Концерн Галнафтогаз" володіє 99,9 % GNG International Limited, яке, в свою чергу, опосередковано володіє TOB "ОККО-Схід". При цьому, за інформацією TOB "ОККО-Рітейл", дане Товариство безпосередньо здійснювало лише роздрібну реалізацію СВГ, отриманого від ПП "ОККО-Бізнес Контракт" за договором комісії.
7.9. Основним математичним інструментом доведення органами Антимонопольного комітету України схожості дій є кореляційний аналіз, який є методом оброблення статистичних даних і полягає у вивченні коефіцієнтів кореляції.
7.10. Так, в оскаржуваному рішенні, яким АМК визнав дії групи "ОККО" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, проаналізовано фактори, які впливали на кінцеві роздрібні ціни на СВГ України. При цьому проведений кореляційний аналіз доводить, що ціни реалізації СВГ групи "ОККО", в тому числі - позивача, зокрема уроздріб, не корелювалися з цінами придбання СВГ відповідними суб`єктами господарювання, а також відповідачі у справі піднімали ціни нарівні зі своїми конкурентами, не беручи закупівельні ціни на СВГ у відповідний період за основний орієнтир при формуванні цін на СВГ при його подальшій реалізації уроздріб. При цьому ціни реалізації всередині групи "ОККО" у серпні 2017 року суттєво випереджали темпи зростання закупівельних цін ПП "ОККО-Бізнес Контракт". Різниця між середньозваженими цінами реалізації відповідачами СВГ уроздріб у період серпня 2017 року суттєво зростала порівняно з котируваннями Argus на "Пропан-бутан", а курсові коливання у період серпня 2017 року не могли призвести до суттєвого зростання цін реалізації СВГ у групи відповідачів у справі у серпні 2017 року (пункт 381 Рішення).
7.11. За інформацією ПП "ОККО-Бізнес Контракт", обсяги придбання ним СВГ у серпні 2017 року перевищували обсяги реалізації СВГ у липні 2017 року. Товариство реалізовувало СВГ оптом у серпні 2017 року суб`єкту господарювання, що не входить до групи "ОККО", - товариству з обмеженою відповідальністю "Поділлянафтозбут". Отже, на момент підняття цін на СВГ Товариство мало достатні обсяги СВГ та не відчувало дефіциту на товар у відповідному періоді, а тому доводи ПП "ОККО-Бізнес Контракт" у наведеній частині відхилені АМК (пункт 313 Рішення).
7.12. Оскільки майже всі договори, за якими відповідачі в антимонопольній справі придбавали СВГ у період липня - вересня 2017 року, а деякі й реалізовували такий СВГ на території України, за цінами, що напряму залежать від котирувань Argus на "Пропан-бутан" (DAF Брест МІХ), АМК здійснено порівняльний аналіз середньозважених цін реалізації відповідачами СВГ уроздріб у період липня - вересня 2017 року з відповідними котируваннями Argus на "Пропан-бутан", що були надані АМК безпосередньо агентством Argus Media (Лондон), які були приведені до офіційного курсу НБУ безпосередньо компанією та наведені у відповідному графіку у рішенні.
7.13. З графіка (пункт 317 Рішення) вбачається, що різниця між середньозваженими цінами реалізації відповідачами в антимонопольній справі СВГ уроздріб у період серпня 2017 року суттєво зростала порівняно з котируваннями Argus на "Пропан-бутан". Вказане вище не підтверджує інформацію щодо зростання вартості СВГ за котируваннями Argus й інформацію щодо закупівельних цін відповідачів у антимонопольній справі на імпортований СВГ у відповідний період.
7.14. Так, за наданою інформацією, вартість акцизу на СВГ була незмінною протягом усього 2017 року, середні показники вартості СВГ, за даними Argus, у серпні 2017 року становили 405,44 долара за тонну, курсу євро - 30,23 грн, курсу долара - 25,64 грн, вартість 1 літра СВГ у залежності від котирувань - 8,81 грн; вартість придбання 1 літра СВГ ПП "ОККО-Бізнес Контракт" - 11,31 грн, вартість 1 літра СВГ у TOB "ОККО-Схід" - 13,43 грн, а в TOB "ОККО-Рітейл" - 13,45 грн. Водночас, у таблиці 2 середні показники вартості СВГ, за даними Argus, у грудні 2017 року становили 449,1 долара за тонну, курсу євро - 32,58 грн, курсу долара -- 27,52 грн, вартість 1 літра СВГ в залежності від котирувань - 10,28 грн; вартість придбання 1 літра СВГ ПП "ОККО- Бізнес Контракт" - 11,76 грн, вартість 1 літра СВГ у TOB "ОККО-Схід" - 13,10 грн, а в TOB "ОККО-Рітейл" - 13,21грн.
7.15. У грудні 2017 року, в період, коли курс долара США та євро по відношенню до гривні зріс по відношенню до серпня 2017 року, вартість придбання СВГ для групи "ОККО" зросла, середня вартість реалізації 1 літра СВГ TOB "ОККО-Рітейл" та TOB "ОККО- Схід" зменшилася.
7.16. З огляду на встановлене АМК дійшов висновку, що аналіз ситуації на ринку спростовує наявність об`єктивних підстав, зокрема у серпні 2017 року, для стрімкого зростання цін на СВГ у відповідачів у антимонопольній справі, а натомість свідчить про їх погоджену конкурентну поведінку стосовно підвищення у значних розмірах цін на СВГ.
7.17. Також оскаржуваним рішенням встановлено, що, оскільки ціни придбання імпортованого СВГ відповідно до договорів відповідачів у антимонопольній справі з їх постачальниками-нерезидентами України встановлюються, як правило, в іноземній валюті, а саме у доларі США або євро, АМК здійснив аналіз курсових коливань відповідних грошових одиниць по відношенню до гривні в досліджуваний період. Так, за інформацією Національного банку України, курс долара США по відношенню до гривні протягом серпня 2017 року мав щоденно тенденцію до зниження по відношенню до 01.07.2017 року і станом на 31.08.2017 був нижчим на 2 %, курс євро у серпні 2017 року дещо коливався від менше ніж 1% до 3 %. Тобто курсові коливання у період серпня 2017 року не могли призвести до суттєвого зростання цін реалізації СВГ у відповідачів у справі у серпні 2017 року.
7.18. Вищезазначена інформація підтверджується й інформацією Міністерства фінансів України. За інформацією, розміщеною на сайті цього Міністерства, індекс інфляції у липні 2017 року становив 100,2 %, тоді як у серпні 2017 року - 99,8 %.
7.19. Також відповідачем в оскаржуваному рішенні констатовано, що 22.08.2017 відбулося суттєве зростання цін на біржовому аукціоні ТБ "Українська енергетична біржа", учасниками на якому виступили всі відповідачі в антимонопольній справі, в особі TOB "Факторінг Груп", TOB "Авантаж 7", TOB "Газ постачання", ПП "ОККО-Бізнес Контракт", а також TOB "Імпорт Транс Сервіс". Вказані особи були активними учасниками такого аукціону.
7.20. Так, ПП "ОККО-Бізнес Контракт", а також TOB "Імпорт Транс Сервіс" (суб`єкти господарювання, які мали достатні обсяги придбання і запасів СВГ у відповідному періоді, в порівнянні з іншими учасниками аукціону, що здійснюють закупівлю СВГ виключно на території України), закупили СВГ на аукціоні 22.08.2017 у найбільших обсягах, при цьому закупівельна вартість 1 тонни скрапленого газу TOB "Імпорт Транс Сервіс" та TOB "ОККО-Бізнес Контракт" досягла майже 29 000 грн.
7.21. Попередній аукціон, який відбувся 08.08.2017 (за тиждень до стрімкого підвищення відповідачами в антимонопольній справі цін на СВГ, за їх твердженням, у зв`язку з нестачею у них такого СВГ), завершився зі значними обсягами невикупленого СВГ за набагато нижчими цінами, у тому числі ПП "ОККО-Бізнес Контракт".
7.22. При цьому, АМК звертав увагу на те, що ПП "ОККО-Бізнес Контракт" з Відповідачами в антимонопольній справі були в більш вигідних умовах на ринку СВГ по відношенню до інших учасників ринку - імпортували СВГ за цінами, що були значно нижчі за ціни, за якими реалізувався СВГ оптом на території України.
7.23. Таким чином, відповідачі в антимонопольній справі, у тому числі і Підприємство, були зацікавлені у підвищенні закупівельних цін на СВГ для своїх конкурентів, що не імпортують СВГ, а придбають його виключно на території України та в підвищенні роздрібних цін реалізації СВГ через АЗС/АГНС.
7.24. З огляду на зазначене АМК дійшов висновку, що узгоджена поведінка відповідачів в антимонопольній справі призвела до обмеження споживачів в обранні СВГ за ціновим критерієм та обмеження цінової конкуренції між групою "ОККО" та іншими відповідачами в антимонопольній справі, а також до можливості заниження дохідної частини у менших учасників ринку.
7.25. Також АМК констатовано, що, оскільки відповідачі в антимонопольній справі є найбільшими учасниками відносин у сфері оптової та роздрібної реалізації СВГ в Україні, вони, вчинивши дій з підвищення цін, за відсутності відповідних причин, істотно обмежили економічну конкуренцію між собою, зокрема її цінову складову.
7.26. Крім цього, АМК у своєму рішенні також зазначав, що такі узгоджені дії із завищення рівня оптових цін змусили інших суб`єктів господарювання - конкурентів відповідачів у антимонопольній справі придбавати СВГ за менш вигідною ціною, ніж відповідачі у антимонопольній справі. Зазначене, на переконання АМК, призводить до зниження у таких суб`єктів господарювання доходності від реалізації СВГ у відповідний період, при тому, що відповідачі в антимонопольній справі у цей же час здобували переваги у вигляді підвищення своєї торговельної надбавки не завдяки власним досягненням. Така узгоджена поведінка відповідачів в антимонопольній справі, за висновками АМК, може призвести до обмеження конкуренції.