ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 917/138/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру Полтавської області
на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.04.2019 (суддя Сірош Д. М.)
і постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 (головуючий суддя Тихий П. В., судді Гетьман Р. А., Россолов В. В.)
за заявою фізичної особи - підприємця Багмута Дмитра Степановича
про забезпечення позову
у справі № 917/138/19
за позовом фізичної особи - підприємця Багмута Дмитра Степановича
до Головного управління Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру Полтавської області
про поновлення договору оренди землі, визнання укладеною додаткової угоди,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Фізична особа - підприємець Багмут Дмитро Степанович (далі - позивач, ФОП Багмут Д. С.) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру Полтавської області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру) про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки площею 26,5699 га кадастровий номер 5322481700:06:000:0242 від 01.12.2011, укладеного між Кременчуцькою районною державною адміністрацією та Субʼєктом підприємницької діяльності - фізичною особою Багмутом Дмитром Степановичем, зареєстрованого у Відділі Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 16.01.2012 за № 532240004000780, строком на 7 (сім) років з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі; про визнання укладеною з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 01.12.2011, зареєстрованого у Відділі Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 16.01.2012 за № 532240004000780 на умовах, запропонованих позивачем.
2. 05.04.2019 позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити Головному управлінню Держгеокадастру Полтавської області приймати рішення та/або здійснювати дії, спрямовані на розпорядження (передачу у власність, користування чи інше речове право) земельними ділянками сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 5322481700:06:000:0449; 5322481700:06:000:0459; 5322481700:06:000:0454; 5322481700:06:000:0456; 5322481700:06:000:0455; 5322481700:06:000:0452; 322481700:06:000:0451; 5322481700:06:000:0460; 5322481700:06:000:0453; 322481700:06:000:0461; 5322481700:06:000:0450; 5322481700:06:000:0458; 322481700:06:000:0457; 5322481700:06:000:0462, які утворені шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5322481700:06:000:0242 та знаходяться на території Камʼянопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
3. В обґрунтування заяви про забезпечення позову ФОП Багмут Д. С. зазначив, що він дізнався, що відповідно до даних державного земельного кадастру та Публічної кадастрової карти відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5322481700:06:000:0242 відсутні і відомості про неї більше не містяться в Державному земельному кадастрі, натомість на її місці зʼявилося 14 новостворених земельних ділянок з кадастровими номерами: 5322481700:06:000:0449; 5322481700:06:000:0459; 5322481700:06:000:0454; 5322481700:06:000:0456; 5322481700:06:000:0455; 5322481700:06:000:0452; 322481700:06:000:0451; 5322481700:06:000:0460; 5322481700:06:000:0453; 322481700:06:000:0461; 5322481700:06:000:0450; 5322481700:06:000:0458; 322481700:06:000:0457; 5322481700:06:000:0462 (далі - 14 земельних ділянок).
Таким чином, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області вчинило дії щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5322481700:06:000:0242 шляхом її поділу на 14 земельних ділянок.
Позивач посилається на те, що скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5322481700:06:000:0242 та видалення записів про неї з ДЗК внаслідок поділу унеможливить відновлення порушених прав щодо поновлення договору оренди землі та додатково втягує його в інший судовий процес щодо визнання незаконним скасування державної реєстрації земельної ділянки в порядку адміністративного судочинства. Також існують додаткові ризики передачі новосформованих ділянок в результаті поділу у власність або користування третім особам, що взагалі унеможливить відновлення порушених прав позивача, навіть у випадку задоволення позову у даній справі.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
4. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.04.2019, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2019, заяву про забезпечення позову ФОП Багмут Д. С. задоволено.
5. Заборонено ГУ Держгеокадастру Полтавської області приймати рішення та/або здійснювати дії, спрямовані на розпорядження (передачу у власність, користування чи інше речове право) земельними ділянками сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 5322481700:06:000:0449; 5322481700:06:000:0459; 5322481700:06:000:0454; 5322481700:06:000:0456; 5322481700:06:000:0455; 5322481700:06:000:0452; 322481700:06:000:0451; 5322481700:06:000:0460; 5322481700:06:000:0453; 322481700:06:000:0461; 5322481700:06:000:0450; 5322481700:06:000:0458; 322481700:06:000:0457; 5322481700:06:000:0462, які утворені шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5322481700:06:000:0242 та знаходяться на території Камʼянопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
6. Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, місцевий господарський суд врахував, що ГУ Держгеокадастру Полтавської області, як розпорядник спірної земельної ділянки, в силу приписів статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), не позбавлений права та можливості, незважаючи на наявність судового спору, приймати рішення та здійснювати дії, спрямовані на передання у власність чи надання у користування спірної земельної ділянки.
Разом із цим, місцевий господарський суд дійшов висновку, що у випадку припинення існування спірної земельної ділянки, як обʼєкта цивільних прав, або у випадку передачі земельної ділянки у власність чи користування третім особам, позивач буде змушений захищати своє порушене право шляхом подання інших позовів до судів різних юрисдикцій, а тому невжиття заходів забезпечення позову не забезпечить реального захисту прав позивача на оренду спірної земельної ділянки.
7. Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду зазначивши, що зважаючи на наявність у відповідача - ГУ Держгеокадастру Полтавської області, в силу приписів статті 122 ЗК України, повноважень щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність чи надання у користування, в разі невжиття запропонованих позивачем в заяві про забезпечення позову заходів існує реальна загроза поділу спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5322481700:06:000:0242 та подальшої передачі новосформованих ділянок у власність або в користування третім особам, що унеможливить реальне виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів і ускладнень ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у випадку задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. ГУ Держгеокадастру Полтавської області подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
9. У касаційні скарзі ГУ Держгеокадастру Полтавської області зазначає, що оскаржувані рішення судів обмежують права відповідача, як розпорядника новостворених 14 земельних ділянок, в силу приписів статті 122 ЗК України, приймати рішення та здійснювати дії, спрямовані на передання у власність та надання в користування новосформовані земельні ділянки.
10. Скаржник посилається на те, що забезпечення позову щодо майна, що відноситься до предмета спору має відповідати встановленому практикою господарських судів принципу щодо розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову. Захід забезпечення позову має бути застосовано безпосередньо до майна спору.
11. Заявник зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали, місцевим господарським судом не застосовано норми матеріального права, зокрема статті 14 Конституції України, статей 319, 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини першої статті 90 ЗК України, відповідно до яких ГУ Держгеокадастру Полтавської області, як орган виконавчої влади, має право розпоряджатись земельними ділянками державної власності, зокрема відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину та інше. При цьому, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом неправильно застосовано статтю 33 Закону України "Про оренду землі".
Позиція інших учасників справи, викладена у відзивах на касаційну скаргу
12. ФОП Багмут Д. С. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ГУ Держгеокадастру Полтавської області на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.04.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 у справі № 917/138/19 у повному обсязі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
13. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
14. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
15. У відповідності до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій