Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 127/59/15-ц
провадження № 61-19366св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 листопада 2016 року у складі судді Федчишена С. А. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 20 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Іващука В. А., Войтка Ю. Б., Ковальчука О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що рішенням Вінницької міської ради від 04 березня 2005 року сторонам у справі передано безоплатно в спільну сумісну власність земельну ділянку площею 1 000,00 кв. м на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, з яких 229,00 кв. м знаходиться в межах "червоних ліній" (без права подальшої забудови), 98,00 кв. м передано безоплатно в спільну сумісну власність для ведення садівництва згідно з даними матеріалів інвентаризації від 05 травня 2004 року. Всього передано у спільну сумісну власність 1 098,00 кв. м земельної ділянки. 10 січня 2006 року сторонам видані державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯБ № 382714 та серії ЯБ № 382716 .
Проте ОСОБА_2 без його згоди та відома розпочала будівельні роботи на спільній земельній ділянці.
Відповідно до кадастрового плану, виготовленого 05 липня 2004 року Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру, він користується земельною ділянкою площею 0,0623 га (зона № 3), відповідач - площею 0,0099 га (зона № 2), земельна ділянка площею 0,0376 га визначена як земля загального користування (зона № 1).
Ще до приватизації спірної земельної ділянки кожен із сторін користувався саме цими земельними ділянками, що підтверджено їхньою спільною нотаріально посвідченою заявою від 17 березня 2004 року, наданою до управління земельних ресурсів, особистою заявою відповідача, посвідченою головою квартального комітету № 14 та спільною заявою сусідів, посвідченою головою квартального комітету № 14 про згоду на приватизацію земельної ділянки позивачем та відповідачем в межах користування, що склалися між ними.
Посилаючись на вказані обставини та положення статей 15, 370 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 89, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) ОСОБА_1 просив виділити йому частку з майна, що перебуває у спільній сумісній власності, яка дорівнює 0,0623 га земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про зміну позовних вимог, згідно з якою просив поділити земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, між позивачем та відповідачем відповідно до кадастрового плану Державного підприємства "Поділлягеодезкартографія" (далі - ДП "Поділлягеодезкартографія") від 05 липня 2004 року. Просив виділити йому земельну ділянку площею 0,0623 га, позначену в кадастровому плані під номером 3 з кадастровим номером 0510100000:01:007:0019, виділити ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0098 га, позначену в кадастровому плані під номером 2 з кадастровим номером 0510100000:01:007:0019 . Земельну ділянку площею 0,0376 га, у тому числі в межах "червоної лінії" площею 0,0317 га, позначену в кадастровому плані під номером 1 з кадастровим номером 0510100000:01:007:0018, залишити в спільному користуванні.
У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки.
Зустрічний позов ОСОБА_2 . мотивовано тим, що вона є власником 11/20 часток будинку на АДРЕСА_1 .
Рішенням Вінницької міської ради від 21 квітня 1960 року № 16/504 за будинком зареєстровано земельну ділянку площею 910,00 кв. м (залишок 1,00 кв. м).
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 29 жовтня 1986 року між попередніми співвласниками визначено порядок користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 . У користування ОСОБА_4 виділено ділянку городу площею 103,00 кв. м, у користування ОСОБА_5 - ділянку городу площею 467,00 кв. м, частину земельної ділянки площею 341 кв. м (двір) залишено у спільному користуванні.
Рішенням Вінницької міської ради від 04 березня 2005 року № 1049 у спільну сумісну власність сторін передано земельну ділянку площею 1 098,00 кв. м. На підставі цього рішення отримано державні акти.
На даний час, ураховуючи необхідність облаштування прибудинкової території у сторін виникла необхідність у визначенні порядку користування земельної ділянкою та її поділу.
Посилаючись на вказані обставини, положення статей 15, 16, 372 ЦК України та статі 89 ЗК України, ОСОБА_2 просила поділити між нею та ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1 098,00 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 лютого 2015 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 та об`єднано в одне провадження з позовною заявою ОСОБА_1
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 надала заяву про уточнення позовних вимог та просила поділити між сторонами земельну ділянку площею 1 098,00 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до варіанту № 4 (план-схема додаток № 5) висновку судової будівельно-технічної (земельно-технічної) експертизи від 23 грудня 2015 року № 303/304/15-21, згідно з яким в окреме користування ОСОБА_2 виділити земельну ділянку площею 552,90 кв. м, в окреме користування ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 443,10 кв. м, у спільному сумісному користуванні залишити земельну ділянку площею 102,00 кв. м.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 листопада 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Судові витрати залишено за ОСОБА_1
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Поділено земельну ділянку площею 1 098,00 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до варіанту № 3 (план-схема додаток № 4) висновку судової будівельно-технічної (земельно-технічної) експертизи від 23 грудня 2015 року № 303/304/15-21, згідно з яким в окреме користування ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 498,00 кв. м, в окреме користування ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 498,00 кв. м, у спільному сумісному користуванні залишено земельну ділянку площею 102,00 кв. м.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 3 855,80 грн, з яких: 121,80 грн - витрати зі сплати судового збору, 1 996,80 грн - витрати за проведення експертизи, 1 737,20 грн - витрати на правову допомогу. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що кадастровий план ДП "Поділлягеодезкартографія", відповідно до якого позивач просив поділити спільну земельну ділянку, виготовлений 05 липня 2004 року, тобто до приватизації спірної земельної ділянки, на час, коли земельна ділянка перебувала у користуванні у сторін, тому після приватизації між сторонами виникли інші правовідносини. Крім того, кадастровий план - це картографічний документ, що відображає місцезнаходження, межі і нумерацію кадастрових зон і кварталів та використовується для присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам і ведення кадастрової карти (плану). Кадастровий план не є документом, який надає права чи встановлює будь-які обов`язки для співвласників земельної ділянки.
Задовольняючи частково зустрічний позов ОСОБА_2, поділивши земельну ділянку згідно з варіантом № 3 (план-схема додаток № 4) висновку судової будівельно-технічної (земельно-технічної) експертизи Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 23 грудня 2015 року № 303/304/15-21, суд першої інстанції виходив з того, що такий поділ не буде порушувати прав жодної із сторін.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та часткове задоволеня позову ОСОБА_2, оскільки за положенням частини п`ятої статті 89 ЗК України поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Отже, суд при поділі земельної ділянки між співвласниками, розмір часток яких не було визначено, правильно виходив із рівності земельних часток співвласників.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2017 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційної скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 20 грудня 2016 року, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначає, що суд не взяв до уваги той факт, що між попередніми власниками будинку було встановлено порядок користування земельною ділянкою; суди не взяли до уваги роз`яснення, надані у пунктах 21, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (у редакції від 19 березня 2010 року), оскільки у них роз`яснюється положення статті 88 ЗК України про володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності та йдеться про порядок користування земельною ділянкою, а не про поділ земельної ділянки, належної сторонам на праві спільної сумісної власності.
У серпні 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, у якому зазначила про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки ОСОБА_1 у касаційній скарзі не зазначив жодних підстав, за наявності яких можна піддати сумніву відповідність висновків судів попередніх інстанцій.
У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги, в якому зазначає, що суди дійшли помилкового висновку про те, що сторони є співвласниками будинку АДРЕСА_1 . Це не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_2 проживає у будинку АДРЕСА_1 .
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справа передана до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.