Постанова
Іменем України
28 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 359/247/15-ц
провадження № 61-31962св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2017 року у складі судді Муранової-Лесів І. В. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 березня 2017 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Сліпченка О. І., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3, про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на майно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 02 вересня 2006 року по 07 листопада
2009 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . За час шлюбу ними придбана квартира
АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за відповідачем.
Посилаючись на те, що він та відповідач не можуть дійти згоди щодо поділу квартири добровільно, просив суд здійснити такий поділ, визнавши за ним право власності на 1/2 частини спірної вказаної квартири.
Справа судами розглядалася не одноразово.
Останнім рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 08 лютого 2017 року позов задоволено. В изнано квартиру АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Розділено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сумісно набуте майно шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що спірна квартира є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, набута ними за спільні кошти, а тому підлягає поділу між ними на підставі вимог Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважав рішення законним та обґрунтованим. При цьому, апеляційним судом відхилено доводи апеляційної скарги відповідача про те, що спірна квартира є її особистою приватною власністю, оскільки зазначена обставина спростовується рішенням Апеляційного суду Київської області від 07 березня 2013 року, яким їй було відмовлено у задоволенні позову про визнання спірної квартири її особистою приватною власністю.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників
У квітні 2017 року та ОСОБА_2 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційної скаргою нарішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 березня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вказує на те, що суди в оскаржуваних рішеннях безпідставно посилаються на рішення Апеляційного суду Київської області від 07 березня 2013 року, яким відмовлено у задоволенні її позову до ОСОБА_1 про визнання спірної квартири особистою приватною власністю, оскільки підставою для відмови в позові було відсутність між сторонами спору, а не недоведеність позовних вимог.
Крім того, зазначала, що судами не надана належна оцінка її доводам щодо того, що позивач не був зареєстрований та фактично не проживав у спірній квартирі, оскільки ніколи не вважав себе її власником.
Також, суди надали оцінку доводам батька позивача, який був допитаний в суді першої інстанції як свідок, щодо надання ним частини грошових коштів для придбання спірної квартири, не звернувши уваги на те, що докази щодо факту передачі цих грошових коштів в матеріалах справи відсутні. Натомість матеріали справи містять її розписки, які свідчать про отримання нею у борг грошових коштів на придбання квартири.
Звертала увагу на те, що посилання позивача про отримання ним кредиту на здійснення ремонту у спірній квартирі є безпідставними, оскільки грошові кошти, отримані за кредитним договором від 16 травня 2008 року були витрачені позивачем на власні потреби.
У серпні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, у якій зазначає про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Вказує на те, що судами правильно встановлено, що спірна квартира була придбана за рахунок їх спільних з відповідачем коштів. Те що, спірна квартира є об`єктом права спільної сумісної власності сторін у справі підтверджує й те, що позивач за згодою відповідача отримав кредит в банку, які витратив на ремонт квартир, а відповідач, за його згодою передала квартиру в іпотеку для забезпечення повернення кредиту.
Зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди відповідача з оскаржуваними судовими рішеннями, проте в чому полягає порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, заявником не зазначено.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року провадження № 61-31962ск18 призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам законодавства щодо законності та обґрунтованості.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі в період з 02 вересня 2006 року до 07 листопада 2009 року.
Під час перебування у зареєстровано шлюбі, а саме - 05 жовтня 2006 року сторонами була набута у власність квартира